Символ амбіцій Кремля. Жалюгідна історія російського авіаносця "Адмірал Кузнєцов"

"Адмірал Кузнєцов" — це символ амбіцій, які давно розбурхували уми радянських і російських військових планувальників. І це вічне нагадування про те, що Росії так і не вдалося реалізувати ці амбіції. Фокус переклав статтю геополітичного аналітика Брендона Дж.

Вайхерта про безславну історію радянського авіаносця "Адмірал Кузнєцов".

Російський авіаносець "Адмірал Кузнєцов" став об'єктом насмішок сучасних військово-морських флотів світу, вічною ганьбою російських військових і постійним нагадуванням про те, що кінець Радянського Союзу був воістину безславним.

Однак, попри все це, Москва наполягає на збереженні цього корабля-катастрофи.

Багато хто задається питанням: чому? Чому росіяни так прагнуть зберегти це плавуче нагадування про нещастя і невдачі останніх тридцяти років? Причини кореняться в останньому десятилітті холодної війни.

Військово-морський флот Радянського Союзу завжди був потужною силою, коли йшлося про підводну війну. Але крім цього, радянський флот славився як регіональна сила. Не маючи авіаносців, радянський флот мріяв помірятися силами з ВМС США та їхнім величезним флотом авіаносців.

Не маючи можливості зрівнятися з американцями за авіаносною міццю, радянські військові не наважувалися витрачати свої обмежені ресурси на те, що, найімовірніше, виявиться безплідним задумом. Але до 1980-х років у стратегічному мисленні радянського флоту відбулися зміни.

Авіаносець був уперше закладений у 1982 році, проте його коріння можна виявити щонайменше десятиліттям раніше. У той час Радянський Союз загалом перебував на підйомі.

Це була епоха Леоніда Брежнєва, і світ здавався радянською геополітичною устрицею, тоді як американці загрузли в глибокій депресії після В'єтнаму і Вотергейту.

На тлі цих скандалів, невдалого керівництва президента Джиммі Картера та різноманітних соціально-економічних криз, що вразили Сполучені Штати, мало хто в Москві вірив, що за десятиліття саме їхня імперія розсиплеться на порох.

Після того як протягом багатьох років Радянський Союз відмовлявся від створення авіаносця, він нарешті вирішив побудувати справжній авіаносець.

Мета полягала в тому, щоб наростити потенціал і з часом кинути виклик американцям у тій сфері, де, на думку США, вони досягли панування.

З огляду на геополітичний контекст часу, коли був задуманий "Адмірал Кузнєцов", можна сказати, що Радянський Союз вірив, що з часом він зможе перемогти американців.

Але нехай це послужить уроком для інших великих держав, які вважають, що їхня нинішня геополітична реальність залишиться такою самою десятиліття потому. Майже відразу після закладання великого корабля довелося піти на компроміси в його конструкції.

Радянські технології не змогли задовольнити технічні вимоги початкового плану "Адмірала Кузнєцова". Існували реальні технологічні обмеження, з якими зіткнулися розробники, намагаючись створити авіаносець, який міг би змагатися з кораблями ВМС США.

СРСР хотів, щоб авіаносець проєктував радянську повітряну міць, а також забезпечував додатковий рівень захисту для атомних підводних човнів з балістичними ракетами.

В умовах суперництва між СРСР і НАТО об'єднані військово-морські сили альянсу НАТО могли переслідувати і знищувати багато радянських атомних підводних човнів за допомогою сучасних літаків протичовнової оборони.

Москва сподівалася звести нанівець ці можливості, розгорнувши поблизу авіаносці, які могли б перехоплювати ці натовські субмарини за допомогою палубної авіації.

Але навіть палубна авіація не допомогла! До слова, літаки авіаносного базування, які розроблялися для експлуатації на борту "Адмірала Кузнєцова", такі як Як-38 ОКБ Яколева, були вкрай невдалими.

Вони не виправдали покладених на них надій і створили для СРСР набагато більше проблем, ніж вирішили. Радянські інженери і льотчики визнали Як-38 "абсолютно ненадійним у бою".

Таким чином, навіть якби "Адмірал Кузнєцов" працював ідеально в межах своїх проєктних параметрів (чого він не зміг зробити), навіть його власне повітряне крило стало б на заваді для його стратегічної користі.

Ба більше, Радянському Союзу довелося внести радикальні зміни в проєкт авіаносця, оскільки він мав намір використовувати це судно в Чорному морі. Згідно з конвенцією Монтре, укладеною між Росією і Туреччиною, росіяни не мають права проводити авіаносці через Босфор.

Тому радянські розробники зменшили початкові плани "Адмірала Кузнєцова" і перекласифікували його у "важкий авіаносний крейсер". Щойно почалися компроміси щодо проєкту та його класифікації, потенціал авіаносця зійшов нанівець.

Коли Радянський Союз почав розвалюватися, він перетворився на величезний непотрібний актив. Однак уряд Російської Федерації, що прийшов на зміну Радянському Союзу, не захотів законсервувати судно-катастрофу. Росія продовжувала вкладати хороші гроші в погані інвестиції.

І причина проста. Це та ж сама причина, яка спочатку спонукала радянський флот побудувати невдалий корабель: росіяни мріють стати по-справжньому глобальною військово-морською державою.

Росія, як і раніше, володіє чудовими підводними силами, і російський флот являє собою постійну загрозу для ближнього зарубіжжя. Але при цьому росіянам важко проєктувати всеосяжну військово-морську міць на весь світ так, як це роблять американці та їхні союзники.

Теоретично, підтримуючи в робочому стані навіть старий авіаносець, російський флот може відпрацьовувати гідні операції з авіаносцями. Саме за цією логікою китайці придбали старий радянський авіаносець "Варяг" (корабель-сестру "Адмірала Кузнєцова").

Однак, на відміну від російського флоту, ВМС Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) змогли перетворити придбаний ними старий радянський авіаносець на справжній навчальний корабель для модернізації свого флоту і створення життєздатних авіаносних сил.

"Адмірал Кузнєцов" настільки старий і погано побудований (і обслужений), що росіяни навіть не можуть на постійній основі використовувати його як навчальний корабель.

"Адмірал Кузнєцов" — це символ тих амбіцій, які довгий час розбурхували уми радянських і російських військових планувальників. І це постійне нагадування про те, що Росія так і не змогла реалізувати ці амбіції повною мірою.

Можна було б подумати, що в Москві вже зрозуміли помилку і просто зосередилися на домінуванні в ближньому зарубіжжі за допомогою своїх чудових підводних човнів, а не на спробах побудувати авіаносці, які ніколи не зрівняються з американськими та невдовзі в будь-якому разі можуть застаріти у зв'язку з появою систем заперечення/відмови в доступі (A2/AD).

Брендон Дж. Вайхерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг "Winning Space: How America Remains a Superpower", "Biohacked: China's Race to Control Life" і "The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy".