"Машини були простріляні, розбиті": волонтерка Галина Однорог розповіла, як маріупольці вибирались з обложеного військами РФ міста

Військова волонтерка і громадська діячка Галина Однорог активно допомагала землякам, що рятувались з блокадного Маріуполя, і розповіла в інтерв’ю "Телеграфу", в якому стані люди добирались до Запоріжжя.

Вона пригадує, що росіяни почали випускати маріупольців лише в середині березня. "В ті ж дні почали масово виїжджати маріупольці. Я весь час проводила в "Епіцентрі", де було створено волонтерський штаб. В мене телефон був "червоний", бо купа людей знала номер.

Всім розповідала, як виїхати. Спочатку був один маршрут через Мелекіне, звідти на Мангуш, Бердянськ. Потім другий, третій. Запам’яталась жінка. В неї з сином на очах в Мангуші вбили чоловіка, а їй вибили зуби.

Вона провела місяць в Бердянську, потім добралась до Запоріжжя і сказала: "Я хочу за кордон! В цій країні я жити більше не хочу!", — розповідає жінка. Вона пригадує, що багато маріупольців були морально пригнічені і висловлювали бажання поїхати з України.

"Багато хто хотів все забути й не повертатися. І всі як один, хто впізнавав, підходив, обнімав, казали: "Галочка, нашего города больше нет!", — каже Галина Однорог.

Волонтерка розповіла, що хоч окупанти і почали випускати людей з Маріуполя, але в більшості не пропускали колони централізовано. Тож маріупольці їхали самі, волонтери вивозили, давали окупантам на блокпостах сигарети, гроші – все, що завгодно, аби пропустили людей.

"Скільки я надивилась за ці тижні! Машини були простріляні, розбиті, одна зламалась, друга її тягне. В салон набивалось по 7-8 людей, коти, собаки – всі забирали не речі, а домашніх тварин.

Я навіть тоді не могла робити фото, бо це таке людське горе! Ми людей годували, влаштовували на ніч, відправляли далі по Україні та за кордон. І тоді в "Епіцентрі", коли їхали маріупольці, був запах багаття, пороху і трупів… Це страшно!", — ділиться спогадами Галина.