Що задумав Генштаб РФ: реальні цілі та завдання "великого наступу на Харків"

Операція росіян на Харківському напрямку не ставила і не могла ставити собі за мету захоплення Харкова, стверджує військовий аналітик Костянтин Машовець.

Спираючись на реальні дані, він реконструює задум противника… З початку активних (наступальних) дій противника на Харківському операційному напрямку пройшло більше 2-х тижнів, тому вже можемо підбити деякі проміжні підсумки. 1.

Перш ніж оцінити те, що маємо наразі, спробуємо усвідомити — що саме задумувалось та планувалось противником на цьому напрямку. Й тоді стане зрозуміло — що в нього вийшло, а що — ні.

До участі в операції на Харківському операційному напрямку противник залучив сили та засоби зі складу сформованого оперативного угрупування військ (ОУВ) "Север" (формувався зі складу військ\сил "Ленинградского военного округа\ЛВО", а також визначеного комплекту військ зі складу так званого "угрупування прикриття кордону", власне, його тактичних груп — "Брянск", "Курск" та "Белгород").

З цією метою протягом двох етапів, лютий–березень та квітень–початок травня, командування противника здійснило оперативно-стратегічне перегрупування військ, як в межах ОУВ "Север" та "Запад", так й в межах принаймні трьох ТВД — північно-західного, західного та південно-західного.

Його основними елементами, в порядку виконання, були: Загалом противником було переміщено у вказаних межах формування загальною чисельністю у 30–35 тисяч військовослужбовців та не менше 1,5 тисячі одиниць озброєння та військової техніки (ОВТ).

До участі в операції залучались не тільки війська власне збройних сил Російської Федерації, а й її Федеральної служби військ Національної гвардії (ФСВНГ "Росгвардия") — до полкової тактичної групи), а також визначений комплект сил прикордонної служби Федеральної Служби Безпеки РФ (ПС ФСБ РФ) до 4-х відділів охорони державного кордону та щонайменше до 3-х відділів мобільних дій.

В результаті, противнику вдалося суттєво наростити склад та бойові спроможності УВ "Курск" та УВ "Белгород", які входять до складу ОУВ "Север", відповідно: Однак було очевидно, що зосередження цих сил й засобів навряд чи буде достатньо противнику для проведення якоїсь результативної глибокої (у сенсі оперативної) операції наступального характеру у напрямку м.

Харків з метою його оточення (охоплення), а навіть просто — задля просування російських військ до міської межи міста.

Тому цілком розумно було передбачити, що противник у цій операції поставить перед собою обмежені тактичною, або нехай оперативно-тактичною, зоною завдання… Так як його командування не могло не усвідомлювати обмежений характер своїх реальних можливостей на цьому напрямку.

Як виявилось, "громадью планов и замыслов" російського командування меж майже не існує — воно завжди прагне ставити перед собою "самые смелые задачи", нехай навіть самого фантастичного характеру… Іншими словами, між адекватною оцінкою ситуації та власних спроможностей і "влажными мечтами" російських полководців лежить достатньо глибока прірва, ну нехай — немаленька яма.

З огляду на ті події, які відбулися у реальності, так й сталося… Командування противника, очевидно, визначило напрямком свого головного удару наступну дирекцію: Шебекіно – Вовчанськ – Білий Колодязь – Великий Бурлук.

На цьому напрямку противником було зосереджено зі складу 6-ї загальновійськової армії та 44-го армійського корпусу, виключно для участі у наступальних діях, щонайменше: Також, ймовірно, передбачалось проведення наступальних дій на допоміжному та хибному напрямках, відповідно: Загалом у смугах дії УВ "Курск" та "Белгород" для участі в операції передбачалось залучити, за певними підрахунками: Це без врахування сил та засобів зі складу УВ "Белгород", які виконували завдання із прикриття кордону та сковування наших військ на інших напрямках та ділянках, і які не залучались для участі у наступальних діях (до 9-и мсб та 3-х тб).

Наскільки я розумію, командування противника спланувало проведення операції у декілька етапів, а саме — в три основних.

Перший етап: Другий етап: Третій (завершальний) етап Вихід на рубіж — Першотравневе – Великий Бурлук – Григорівка – Одрадне частинами та з’єднаннями зі складу 6-ї ЗВА, 44-го АК та визначеного комплекту військ зі складу 2-ї мсд та 47-ї тд (зі складу 1-ї ТА).

Власне, саме такий план противника, однак без всіх цих деталей та нюансів, змалював достатньо коротко та лаконічно у одній зі своїх нещодавніх заяв Головнокомандувач ЗСУ генерал Сирський — й був, на мою думку, абсолютно правий.

Тобто те, що ви зараз прочитали — було задумане та заплановане противником саме на Харківському операційному напрямку.

Накладіть на все це ще ІПсО противника на всіх трьох рівнях, зокрема стосовно дійсних та хибних цілей цієї операції, й загальна картина під назвою "большое российское наступление на Харьков" буде майже повною… Іншими словами, справжньою метою російського наступу "на Харьков" було й, з огляду на все, продовжує бути не сам Харків, а тили нашого Куп’янського угрупування.

Або, щоб було зрозумілішим, — вся територія Харківської області східніше каскаду водосховищ Сіверського Донця… З моменту початку цього перфомансу ворога на Слобожанщині пройшло більше двох тижнів (перші рейдові групи противника, зокрема із бронетехнікою, здійснили спроби перетнути кордон 10.

05. 2024-го). Чого вдалося досягнути противнику в реальності, тобто на практиці — особливо, стосовно тих цілей та докладених зусиль противника на цьому напрямку, ви всі бачите… Однак, очевидно, його операція на Харківському операційному напрямку все ще ПРОДОВЖУЄТЬСЯ.