"Я подумала, що потрібно щось робити": медикиня ЗСУ врятувала свій підрозділ від оточення (відео)

В той час батальйон займав позиції у Старомайорському. Противник вже багато місяців малими групами намагався провести штурмові дії. В той час клалася така обстановка, що сусіда справа вже не було.

5 травня почалися великі штурми Старомайорського", — розповів Руслан — командир 230 батальйону 128-ї бригади ТрО "Дике поле". Того дня українським захисникам вдалося відбити позиції на околиці Старомайорського і зайти в село та закріпитися.

Одразу після того ворог задіяв три групи прориву. Перша ворожа бронегрупа була розбита — 2 російські танки були знищені. Після цього ворог задіяв вже 4 БМП під прикриттям танків, які скинули десант.

За ними на багі та на мотоциклах почали рух окупанти, які намагалися обійти позиції бійців ТрО справа. Загальна кількість таких хвиль становила вісім, і в кожній 5-6 одиниць техніки. "В то час в мене були сили — до роти бійців.

Противник на ділянці прориву кількісно переважав у 10 разів. В то час підрозділ Світлани перебував ліворуч. Противник намагався обійти ого ліворуч, щоб обрізати батальйону логістичні шляхи.

Були позиції переднього краю, які я міг забезпечити лише дронами, оскільки були такі, які перебували в повному оточенні. Евакуацію провести неможливо, противник з 4 сторін", — розповідає командир 20 батальйону.

59-річна медикиня Світлана теж перебувала в той момент на бойових позиціях. Вона допомагала своєму командиру і передавала по раціях накази комбата солдатам, які були в обороні. "Я почула, як комбат передав по рації, що заходить група орків через один будинок від нас.

Треба було швидко ухвалювати рішення, інакше вони б могли закріпитися. Вони просочуються по 3-4 особи, а ввечері їх вже там могло б бути до 5 чоловік. Я подумала, що треба щось робити, побігла в гараж, де в нас була зброя.

Я дістала гранатомети, розклала їх, повзводила, взяла один, побігла до вікна через будиночок, вистрілила просто туди і повернулася назад. Роман був в шоці", — розповідає Світлана.

Командир Роман говорить, що якусь мить розлютився, бо це було зроблено без команди, але зізнається, що пізніше переосмислив і зрозумів, що якби росіяни закріпилися в тому будинку, то це була б "фатальна ситуація", оскільки б вони потім прикривали наступні групи, які б спробували заходити.

"У мене якось немає страху. Чи може вік такий, 59 років. Я більше хвилююся за наших хлопців. Є такі молоденькі зовсім, в яких ще дівчат немає, немає родин. Я за себе ніколи не хвилююся", — розповідає військова.

Командир батальйону визнає, що своїми діями Світлана деблокувала логістичний шлях забезпечення своєї роти та резервів, які зайшли для посилення флангів.

"У мене були ситуації, що весь підрозділ чекав на евакуацію через поранення, а один боєць протягом 20 годин тримав вулицю", — розповів комбат. Нагадаємо, що раніше командир 3-го армійського корпуску Андрій Білецький розповів, після якої операції кричав на підлеглих.