Російська війна — це відповідальність Китаю: як відповість Захід на спроби Пекіна зірвати Саміт миру

Китай намагається зірвати український Саміт миру. І не тільки відмовляючи деякі країни делегувати своїх представників до Швейцарії, а й просуваючи наративи про обов'язкову участь РФ. Як у цих умовах має діяти Україна, розбирався Фокус.

"Росія, використовуючи китайський вплив у регіоні, використовуючи також китайських дипломатів, робить все, щоб зірвати мирний саміт", — сказав нещодавно президент Володимир Зеленський на пресконференції в межах оборонному форуму Shangri-La у Сінгапурі.

У відповідь офіційний Пекін не змовчав, наголосивши, що залишається нейтральним та вважає, що без участі Росії перемовини будуть неефективні. На полях азійської безпекової конференції в Сінгапурі Володимир Зеленський зустрівся з лідером Філіппін Фердинандом Маркосом.

Говорив про двосторонні відносини та мир в Україні. "Я вдячний вам, пане президенте, за те, що ви візьмете участь у Саміті миру. Це дуже сильний сигнал", — сказав український президент філіппінському. Тема України на сході звучить недостатньо виразно.

Країни регіону, як і країни Глобального Півдня меншою мірою залучені у мирні процеси в Україні та стримування РФ, до того ж підтримка таких країн як Росія або Китай там значна. З різних причин, але передусім економічних. Тому з кожною країною потрібно говорити особисто.

І хоча Філіппіни не з таких, ця країна добре знає, що таке агресія сусідньої держави — має давню суперечку щодо територій в Південно-Китайському морі, яка останнім часом переросла в агресивні сутички з Китаєм, але діалог важливий.

Особливо в контексті того, що Україна прагне підписати безпекову угоду з США, а Вашингтон, відповідно до договору, підписаного з Філіппінами раніше, зобов'язується стати на захист цієї острівної держави, якщо на неї нападуть.

Саме у Сінгапурі Зеленський також згадує про загрозу від Китаю, який, на його думку, не братиме участь у Глобальному Саміті миру в Швейцарії 15-16 червня, та агітує інші країни не приєднуватися. Уже відомо, що від участі у саміті відмовилась Саудівська Аравія.

Це сталося після поїздки міністра закордонних справ цієї країни до Китаю. Про це стало відомо з дипломатичних джерел у столиці країни Ер-Ріяді, пише Bild. Причина рішення уряду держави полягає в тому, що Росія не візьме участь у саміті.

Тобто цей крок можна розцінювати на підтримку Китаю. Щоправда, офіційного підтвердження цього рішення поки що не було.

Хоча джерела кажуть, що візит Зеленського, який планував поїхати до міста Джедда з коротким візитом, під час якого зустрітися зі спадкоємним принцем Мухаммедом бін Салманом, фактичним правителем монархії, та іншими високопосадовцями, саме тому і не відбувся.

Представник Китаю до Швейцарії на Саміт миру також поки не збирається. Офіційне пояснення — не було виконано умови Китаю. Найголовніша з яких — запросити до участі РФ. Це відомо із заяви речниці МЗС Китаю Мао Нін.

"Пекін неодноразово підкреслював, що мирний саміт має містити три важливі елементи: аби він був прийнятний і для російської, і для української сторони, аби там була рівна присутність усіх сторін, і щоб на однаковому рівні обговорювали усі мирні пропозиції.

Для Китаю важко брати участь у конференції, бо ми вважаємо, що ця зустріч не несе в собі трьох елементів", — заявила вона. І ніякої іншої реакції від Китаю очікувати було не варто, вважає президент ліберально-демократичної ліги України Артур Харитонов.

"Китай — це країна, яка підтримує Росію. Це країна, яка верифікувала і спонсорує повномасштабне вторгнення. Ми пам’ятаємо нещодавні звіти про постачання електроніки для ракет та далекобійної зброї РФ, які летять на мирні міста України.

Китай не є партнером, а є старшим союзником Росії, який сприяє продовженню війни, — говорить у коментарі Фокусу експерт. — Тому очевидно, що Китай намагається зірвати українські мирні ініціативи".

Ідея Китаю, яку РФ прямо підтримує, — проведення так званої української мирної конференції за участі РФ на китайських умовах. Можливо, у Пекіні. "Тож різки заяви президента Зеленського на Shangri-La в Сінгапурі саме на часі. У східному регіоні немає шаленої підтримки Китаю.

Насправді подібні заяви українського президента дозволили нам заручитись набагато більшою підтримкою, ніж була до того, — продовжує Артур Харитонов.

— У цьому контексті розмова з лідером Філіппін Маркосом була важливою — країна зазнає зараз китайських провокацій, ситуація напружена. Багато хто говорить, що от-от виникне casus belli, формальний привід для війни між Філіппінами і Китаєм. А Філіппіни — оборонний союзник США.

Китай намагається здобути якнайкращі позиції для себе для організації подальших форматів переговорів, створити ілюзію того, що Україну ніхто не підтримує.

Вже зараз російсько-китайська спільна пропаганда говорить, що спільними зусиллями вдалося ізолювати Захід на Саміті миру — багато держав не приїдуть, але ми бачимо зворотне". Китай думає, що здійснює тиск на всі країни Азії, які мають від нього залежність.

Йдеться про такі держави Азії як Лаос, Камбоджа, В'єтнам, Таїланд, Індонезія. Насправді, деякі з них намагаються балансувати, заявляючи, що для них ані РФ, ані Китай — не друзі.

"У цій когорті також Східний Тимор, з президентом якого були безпрецедентні переговори в Зеленського. Малайзія. Тобто вся південно-східна Азія теоретично під впливом Китаю", — додає експерт.

А ще Китай має вплив на Глобальний Південь передусім країни Африки та Латинської Америки. Для цих країн позиція Китаю також є важливою. Але вони також прагнуть бути суб'єктом, а не об'єктом політики в регіоні, тому зустрічаються з представниками України на найвищому рівні.

"Тобто коло дуже широке. Я не певен, що саме мав на увазі президент Зеленський, коли говорив про конкретні країни. Думаю, в нього в голові був свій, більш очевидний, перелік — це не тільки Саудівська Аравія, а й Бразилія, Індія та ПАР", — підсумовує Харитонов.

Раніше йшлося, що Бразилія та Індія розглядають ідею відправити на Глобальний Саміт миру молодших чиновників.

Але, повертаючись до слів Зеленського, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв вважає, що Зеленський, критикуючи Китай, висловлює думку не лише України, а й Заходу.

Мовляв, після усіх перемовин, Пекін не змінив позицію, тож варто очікувати подальших санкцій. "Український президент продемонстрував, що Захід все розуміє, що робить Китай.

Попри економічні домовленості, спільний безпековий простір, Китай ніколи не буде на стороні України, він намагається знешкодити, спаплюжити всі дипломатичні формати, які висуває Україна та захід.

І якщо західні лідери це не наважуються говорити вголос, то Україна має карт-бланш, бо потерпає від російської агресії", — пояснює він. Нагадаємо, у квітні-травні тривали інтенсивні перемовини очільників ЄС, окремих європейських країн та США з Китаєм.

Під час таких перемовин до Сі Цзіньпіна були висунуті вимоги щодо згортання російської війни в Україні. Вони були підкріплені економічним, політичним і військовим санкціями.

Але китайці пішли в контратаку, стимулювавши РФ посилювати ескалацію на фронті, наступати на Харківську область. І це спрямовано на те, аби не дати шанс Україні закінчити війну на своїх умовах, та організувати свою, так звану мирну конференцію, можливо, у Пекіні.

Саме про неї було домовлено під час візиту глави російської дипломатії Сергія Лаврова до Пекіна у квітні 2024 року.

Тоді Китай і Росія посилили своє зближення та, зокрема, вирішили виробляти скоординовану позицію стосовно того, як має виглядати майбутня платформа для закінчення війни. Тобто Китай не хоче відмовлятися від переговорів, але своє бачення є для нього єдиним та пріоритетним.

Експерти говорять, Україна наразі має перегорнути цю сторінку відносин з Китаєм, яка характерна вмовляннями та спонуканнями до миру, а зосередитися на трьох самітах: "Великої сімки" (G7) в Італії, українського миру в Швейцарії та ювілею НАТО в США.

"Рішення G7 та НАТО будуть напряму пов’язані з рішенням, які ухвалює КНР. Чим більше Китай зараз буде робити провокацій, тим жорсткішим буде стримування і тим більше будуть гарантії України, — додає Харитонов.

— Це вкладається в формулу, яку ми маємо взяти за основу: чим більше ми боремося проти Китаю, головного союзника РФ, тим ширшу підтримку маємо. Тому що зараз ключовий наратив, і він дуже правильний: Росія і російська війна — це відповідальність Китаю.