By Eliza Popova
І, як не прикро про це говорити, але ми поволі заходимо в небезпечну фазу війни. Фазу, в якій здаватиметься, що час не на нашому боці. Наразі важко спрогнозувати, скільки триватиме ця фаза. Може, декілька місяців.
Ось її характеристики: Який висновок і для чого я усе це написав? Ясна річ, не для того, аби засмутити або зневірити. Навпаки. Задля того, щоб ми розуміли, що нас може чекати попереду — й краще підготувалися. Аби позбулися деяких зайвих ілюзій і нездійсненних очікувань.
Щоби знову згадали, що це — марафон, а не спринтерська дистанція. Що це не останнє коло. Що таких кіл — річних кіл — може бути попереду два або три. 2-3 роки, а не 2-3 тижні. Ось наш горизонт. Й якщо справді бажаємо перемогти, маємо запасатися й відповідним довготривалим терпінням.
Розподіляти фізичні та емоційні сили. Готувати далекосяжні рішення. Й дискутувати з холодною головою про стратегічні речі, а не впадати в емоційні стани через кожну поточну дурницю. Пам'ятаймо, що ворог так само робить ставку на нашу внутрішню слабкість і дестабілізацію.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
