Росії ввижається НАТО. Чому Путін так і не зрозумів, з ким воює в Україні

Військовий аналітик Олександр Коваленко розбиває цю теорію з цифрами та фактами у руках Російська пропаганда ще 2022 року, виправдовуючи свої поразки в Україні, почала посилено форсувати наратив про те, що в Україні вони воюють не з українською армією, а з НАТО або, як вони ще заявляють, "колективним Заходом".

І докази їх були прості – Захід постачає Україні зброю, отже, воюють російські окупаційні війська із Заходом.

Дивна логіка, з урахуванням того, що російським окупантам на полі бою протистоять сили оборони України, а не підрозділи НАТО, і з таким самим успіхом, можна заявляти, що Україна зараз воює проти окупантів з Росії і, наприклад, Ірану… Або ПАР. І не тільки.

Але, все ж таки, давайте розберемося, наскільки професійно заявляти, що Росія воює проти НАТО і наскільки це вагомий аргумент для виправдання нікчемності російської армії? Для початку — кілька попередніх цифр. До початку повномасштабної війни в Україні 24. 02.

2022 співвідношення сил ЗСУ та ЗС РФ було, приблизно, таким: Ці дані є приблизними, в межах +/-10%, оскільки бралися усереднені дані різних аналітичних груп. Але суть спочатку зрозуміла – Росія мала колосальну перевагу з техніки перед українською армією.

І йдеться не лише про техніку. Перевага була за кількістю військ, за економічними можливостями, за запасами боєприпасів, за міцністю резерву технічної компоненти, що залишилася у спадок від СРСР.

По суті, Україна воювала проти Росії так, начебто на неї напало, за тими чи іншими показниками, від 3-х до 7 країн одночасно! А тепер проаналізуємо втрати України та Росії.

Для цього я використовуватиму виключно задокументовані втрати, а саме ті, які підтверджені фото та відео! Спеціально наголошую на цьому, щоб уникнути непорозуміння у користувачів статистикою від Генштабу ЗСУ.

Вона правильна та максимально коректна, але зараз я застосую саме "документалку". В цьому випадку скористаюся даними Oryx, у яких найповніша і достовірніша база документально підтверджених втрат.

Отже, за час повномасштабного вторгнення втрати склали: А тепер візьмемо категорію – танки. Росіяни втратили знищеними, пошкодженими та затрофеїними 1 947 танків, тоді як українські війська втратили 496 танків, або майже в 4 рази менше. А тепер найцікавіше.

Скільки Україні поставили танків міжнародні партнери? Сумарно з 2022 року ми отримали 575 танків, різних модифікацій і ще 215 нам планується передати. Але рахуємо ці 575.

Тобто навіть якщо б у цій війні ми б не втратили жодного танка, то з нинішньою допомогою від країн Заходу на озброєнні ЗСУ було б 1 425 танків, що все одно більш ніж у 2 рази менше, ніж було у росіян на момент вторгнення! За ББМ так само.

Ми отримали станом на сьогоднішній день 1 505 середньо-броньованої колісної та гусеничної техніки та 905 одиниць легкоброньованої, переважно колісного шасі.

Тобто, навіть сумарно, це 2410 одиниць або 4910 станом на початок війни, що в 2,5 рази менше, ніж було у росіян! За ствольною артилерією, що буксирується, і самохідною, складно судити, але близько 800 одиниць було отримано, що сумарно на початок вторгнення могло б становити 2700 або в 1,5 рази менше, ніж було у РОВ! Власне, це все про що говорить? Це все говорить про те, що Україна, навіть якби не мала втрат у війні, все одно, навіть з урахуванням нинішньої підтримки Заходу не мала б того потенціалу, який був у Росії спочатку повномасштабного вторгнення.

Отже, говорити про те, що Росія воює проти всього НАТО — непрофесійно.

Країна-агресор воює проти країни набагато меншої за площею, з набагато меншим населенням, набагато меншими природними та економічними ресурсами, яка, навіть отримуючи допомогу від своїх партнерів, все ж таки має технічну компоненту меншу, ніж у країни-агресора.

При цьому, маючи цю тотальну перевагу над Україною, навіть за підтримки НАТО, Росія її програє. Хоча, за фактом, вона навіть не воює з країною, яка, умовно, дорівнює Росії за всіма вищезгаданими параметрами. Власне, висновки напрошуються самі.

А дятлам, які тягнуть до нашого інформаційного простору подібні наративи – особливий привіт. Ми досі за жодною позицією забезпечення озброєнням і технікою не досягли рівня РОВ на момент повномасштабного вторгнення.

Наші партнери нас підтримали, намагаючись створити хоча б віддалений баланс сил та засобів, решта – справа майстерності.