Якорі інвестування. Хто і як інвестує у свою країну під час війни?

Передовсім вони стосуються тих напрямків розвитку, які тісно пов’язані або зі структурними трансформаціями економіки (наприклад, оборонно-промисловий комплекс), або із "якорними проектами", які матимуть цінність у будь-які часи.

Наприклад, український бізнесмен та мільярдер Василь Хмельницький продовжує розвивати флагманський проект своєї бізнес-групи — індустріальний парк "Біла Церква" та інноваційний кластер UNIT. City.

Це вже елементи кластерної економіки, і вони мають всі ознаки перспективного розвитку. Вказані кластери розвивають ланцюги доданої вартості, створюють робочі місця й демонструють високу ефективність.

І хоча зараз йде війна, горизонт планування таких проектів – не менше 10-15 років. Що стосується "символічного капіталу" та "якорних проектів" — тут можна навести приклад поєднання цифрової економіки та знакової нерухомості.

Наприклад, бізнесмен Максим Кріппа збирає цілу колекцію таких знакових об’єктів у Києві: БЦ "Парус", готель "Україна", МВЦ. Всі ці об’єкти поєднуються із глобальною digital групою Кріппи: NAVI, GSC Game World, Maincast.

В перспективі такий портфель об’єктів має стати "якорним об’єктом", але вже не тільки окремої бізнес-імперії, але й столиці в цілому, перетворюючи Київ на центр цифрового туризму.

Цифровий формат бізнесу дозволяє масштабувати його аудиторію (споживачів) та вивести його капіталізацію на принципово новий рівень. Синергія знакових матеріальних об’єктів та сучасної цифрової економіки має забезпечити успішність бізнес-проекту в цілому.

Американо-український "drone deal" формує в Україні новітній, інноваційний оборонно-промисловий хайтек-хаб у Києві. І вже не тільки США, але й інші країни готові купувати українські безпілотники та вивчати безпілотні технології з опрацюванням їх за допомогою проектів ШІ.

Після війни такі проекти можуть підтримати експортний потенціал країни з високим рівнем доданої вартості та залучити приватний капітал, в тому числі, іноземний. І це не сировинна модель економіки, а інноваційна, з широкими ланцюгами доданої вартості.

В цих умовах державні програми зі страхування воєнних ризиків могли б підтримати трек інвестування. Зокрема, ЄБРР фінансує проекти портфельного розподілення ризиків. IFC також запустила проект зі страхування ризиків війни.

Сектор послуг зараз формує більше 70% і приблизно такий самий потенціал зайнятості.

В цьому контексті можна згадати успішний бізнес Ольги Копилової, фундатора мережі ресторанів "Чорноморка", які під час війни працюють у багатьох містах країни: платять податки, донатять, створюють робочі місця.

Отже, поки іноземці вагаються, український бізнес створює нові бізнес-проекти в Україні, продовжуючи свою діяльність навіть на територіях, наближених до лінії бойового зіткнення. Загалом, крім користі для економіки, такі проекти формують ефект "позитивного прикладу".

Тобто стають відповідними індикаторами успішності під час війни та можливості реалізовувати свої підприємницькі ідеї, незважаючи на ризики. Це формує і прошарок бізнесменів – хедлайнерів, які не "сидять на депозитах", а інвестують в економіку своєї країни.