By Natali Moss
Рецепт перемоги на тактичному рівні зараз полягає у закритті неба від розвідницьких дронів ворога. "Зала", "Суперкам", "Орлан" — це птаство вільно третій рік літає над полями нашої повномасштабки.
І слід усвідомити, що як тільки ми знайдемо проти них якийсь засіб, то противник позбавиться можливості бачити наші позиції далі камери "мавіка", тоді їх дальня артилерія і особливо ракетники не зможуть працювати.
"Мавіки", між іншим, теж треба на третьому році навчитися виявляти і збивати. Тоді ми ворога будемо зупиняти, відкидати і перемагати. Насправді, ця теза очевидна будь-кому притомному на фронті. Вона була очевидна 2 роки тому, рік.
Чому до сих пір це не зроблено? Бо так побудована система: військові можуть просити тільки ІСНУЮЧІ рішення (принцип так званих "потреб", виражених у конкретних виробах, уже існуючих). Натомість слід іти від "потреб" у сенсі "завдань".
Військові мають отримати право просити вирішити певні ПРОБЛЕМИ — приміром, от "Орлани" і "Суперками", котрих дорого і складно збивати існуючими засобами ППО. ПРОБЛЕМА тут мала б звучати так: "необхідне рішення для виявлення і збиття такого типу БПЛА!".
І тил — посадовці у МІноборони, Геннштабі, Мінстратегпромі і т. д. починають КОМПЛЕКСНО шукати рішення. Комбінують існуючі засоби і при цьому дають гроші розробникам на розробку необхідних компонентів, котрих не вистачає.
Власне, СТВОРЮЮТЬ рішення спільними зусиллями бізнесу і держави. На жаль, ми так нині не заточені працювати. Тому якісь військові інновації виникають де-факто без участі держави, без її участі і впроваджуються.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
