До і після війни. Податкові зміни, що сталися у 2022 році в Україні

Експерти проаналізували податкові зміни, що сталися у 2022 році: до та після початку повномасштабної війни.

Починався рік за звичним багаторічним принципом: з набрання чинності рядом норм, які в основному були спрямовані на удосконалення законодавства проти ухилення від оподаткування.

В 2022 році розпочало діяти законодавство про оподаткування КІК, тобто іноземних юридичних осіб (або інших утворень), якими резиденти України володіють прямо або опосередковано.

Про безпосередню сплату податків до бюджету мова не йшла: з 1 січня необхідно було звітувати про будь-яке набуття чи припинення володіння КІК, ігнорування чого загрожує штрафом в розмірі 744 300 гривень.

Вперше нараховувати та сплачувати податкові зобов’язання необхідно буде в 2023 році за звітний 2022 рік, або в 2024 році за звітні 2022-2023 роки. З 2022 року резидентами України можуть ставати не лише фізичні особи, але і юридичні.

Умовою для цього є наявність в Україні місця ефективного управління іноземною юридичною особою, тобто місця проведення зборів виконавчого органу, прийняття управлінських рішень і здійснення іншої операційної діяльності, управління банківськими рахунками чи персоналом, ведення бухгалтерського або управлінського обліку.

Розвивати IT-індустрію в Україні вирішили, створивши для неї спеціальний правовий режим із окремими правилами оподаткування.

Незважаючи на весь скепсис щодо його впровадження, протягом 2022 року резидентами Дія Сіті стало більше 400 юридичних осіб, що в певній мірі підтвердило зацікавленість учасників ринку в такому правовому регулюванні.

Резиденти Дія Сіті самостійно, залежно від економічної моделі, можуть обирати, як платити податок — на звичайних чи особливих умовах.

Під особливими умовами слід розуміти податок на виведений капітал, тобто можливість не сплачувати податки, поки компанія не виплачує дивіденди прямо або маскуючи їх під інші платежі.

Іншим плюсом нового режиму стала можливість без значних додаткових податкових втрат офіційно набрати в штат тих фізичних осіб-підприємців, які на постійній основі надавали різного роду послуги резидентам Дія Сіті.

При цьому зі співробітниками можна укладати звичайні трудові договори або гіг-контракти, які дозволяють більш гнучко врегульовувати відносини.

Податкове навантаження на фонд оплати праці незалежно від виду договору становить лише 6,5% (5% — податок на доходи фізосіб та 1,5% військового збору), а єдиний соціальний може сплачуватись за його мінімальним розміром.

Запровадження обов’язку сплачувати ПДВ за постачання електронних послуг мало суто фіскальний характер, водночас дозволило під час війни говорити, що навіть деякі морально-сумнівні, однак чесні іноземні стрімінгові сервіси поповнюють бюджет України та допомагають втримати економічний фронт.

Під поняттям "оподатковувані електронні послуги" ховається досить широкий перелік різноманітних послуг, що надаються нерезидентами, починаючи від надання доступу до зображень, текстів та інформації, відеоматеріалів, закінчуючи постачанням програмного забезпечення та рекламних послуг.

Як і раніше, платниками ПДВ з електронних послуг нерезидентів залишились ФОПи та юридичні особи – отримувачі послуг, незалежно від їх реєстрації платником ПДВ.

Якщо ж електронні послуги надаються фізичним особам, то нерезидент повинен самостійно стати на податковий облік та своєчасно сплачувати обов’язкові платежі.

Для бізнесу введення "податку на Гугл" мало відносний вплив, оскільки тягар сплати, класично для непрямих податків, перенесено на споживачів. Для споживачів підняття ціни на суму ПДВ важко чітко виокремити з-поміж інфляції та зростаючого курсу.

Для власників сільськогосподарських угідь з 1 січня 2022 року було введено обов’язок сплати мінімального податкового зобов’язання (далі – "МПЗ"), розмір якого в основному залежить від площі землі та її нормативно-грошової оцінки.

Нововведення було направлене на стимулювання активного використання своїх сільськогосподарських угідь: або шляхом безпосереднього вирощування на таких землях с/г культур (якщо податки від діяльності перевищують суму МПЗ, останнє не сплачується), або шляхом офіційної передачі землі в оренду (обов’язок зі сплати МПЗ перекладається на орендаря).

З 1 січня 2022 року пільга щодо сплати МПЗ поширювалась на земельні ділянки в межах населених пунктів МПЗ, з ціллю надання можливості для зайняття власним городництвом без зайвих податкових платежів.

Однак уже 15 березня 2022 року Верховна Рада звільнила від сплати МПЗ за 2022 та 2023 рік земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких велись бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, або засмічених вибухонебезпечними предметами, або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Подібні звільнення також ввели щодо земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. З 24 лютого стала очевидною необхідність екстрених заходів, які б допомогли бізнесу подолати безпрецедентні для нового часу виклики.

Вже на початку березня законодавець доповнив перехідні положення ПК України окремим пунктом, який стосувався регулювання податкових відносин під час воєнного стану. Однією з важливих норм було зупинення усіх строків, передбачених податковим законодавством.

Для платників податків це означало можливість приділити більшу увагу нагальним проблемам, а виконання свого податкового обов’язку відкласти до моменту поновлення перебігу строків. Важливим є те, що виконання податкового обов’язку саме відкладалось, а не скасовувалось.

Дана норма проіснувала до 27 травня, коли набрало чинності відновлення строків по реєстрації податкових накладних, декларуванню та сплаті податків.

Це означало, що у платників фактично було 10 днів на виконання всіх накопичених обов’язків, однак вони отримали перехідний період, протягом якого звільнялись від відповідальності за порушення відповідних строків.

В подальшому були відновлені строки проведення частини податкових перевірок та оскарження їх результатів, а також процедур стягнення податкового боргу та бюджетного відшкодування.

Наразі зупиненими залишаються строки, які не попали під пряме виключення, зокрема на надання податкових консультацій, відповіді на запити податкової, подання пояснень до заблокованих податкових накладних та інші.

Введений мораторій на проведення податкових перевірок не був "новинкою" для платників податків, які звикли до нього ще з "ковідних часів".

Тим не менше, відсутність додаткового тиску з боку контролюючих органів під час воєнного стану, безумовно, дозволила платникам податків зосередитись на своєму вкладі в збереження економіки країни.

Разом з тим, після певної стабілізації ситуації, податкові перевірки потрохи почали повертатись: спочатку фактичні перевірки, потім камеральні та частина документальних.

Першочергово, звільненню від відповідальності за невиконання податкового обов’язку підлягали платники, які такий обов’язок виконувати не мали можливості.

Водночас, зупинення строків і об’єктивна неможливість всім виконати належні податкові обов’язки одразу після відновлення їх перебігу викликало необхідність встановити терміни виконання та звільнити від відповідальності платників, які мали можливість виконувати податковий обов’язок весь час, однак виконали його лише в межах нових строків.

Також законодавець звільнив від відповідальності осіб, що подають уточнюючі розрахунки із збільшенням податкових зобов’язань, а також, за особливими правилами, осіб, які перейшли на новий єдиний податок.

Вбачаючи необхідність зменшити податкове навантаження та спростити виконання податкового обов’язку платниками податків, законодавець дозволив перейти на сплату єдиного податку за ставкою 2% більшості українського бізнесу.

При цьому перелік осіб, які отримали право на перехід на спрощену систему, постійно збільшувався шляхом скасування 10-мільярдної межі річного доходу та постійним додаванням виключень до заборонених на новому єдиному податку видів діяльності.

Представники бізнесу не одразу відреагували на подібний крок законодавця, однак після ряду уточнень, зокрема в частині регулювання податкових нюансів при переході з загальної системи на спрощену, значна кількість платників все ж зацікавилась.

Найбільшим принциповим мінусом залишається призупинення реєстрації платником ПДВ. Фактично, платники нового єдиного податку позбавлені можливості формувати податковий кредит собі та реєструвати податкові накладні.

Якщо ж ПДВ не є принциповим у діяльності, а "компенсаційні" зобов’язання за використання в неоподатковуваних операціях не лякають, спрощена система на особливих умовах має значні преференції.

Зменшення податкового тягаря та спрощення процедури адміністрування податкових платежів, безумовно, зробило важливий вклад в те, щоб економіка країни не зупинилась.

Разом з тим, за підрахунками Мінфіну, бюджет недоотримує значні суми коштів через існування двовідсоткового єдиного податку, тому його планують ліквідувати до середини 2023 року.

Якщо платники єдиного податку третьої групи отримали зниження ставки, то платники першої та другої груп отримали право єдиний податок не сплачувати.

Умов щодо відсутності доходу для такої несплати не встановлено, однак за наявності можливості, держава, звичайно, очікує відповідні платежі від ФОПів. Звільнення для ФОПів також торкнулось і ЄСВ.

Одним із факторів, який допоміг втримати ціни на пальне на більш-менш адекватному рівні та подолати значний дефіцит на дану групу товарів, стало зменшення ставки акцизного податку до розміру 0 євро за 1000 літрів та зменшення ставки ПДВ до 7%.

Наразі діє лише зменшена ставка ПДВ на пальне. Подолання дефіциту, пов’язаного із руйнуванням ланцюгів постачання, та стримування цін стало також підставою для звільнення від митних платежів операцій з імпорту товарів платниками єдиного податку.

Загалом задум спрацював, та вже з липня був скасований.

Із врахуванням необхідності автомобільної техніки на фронті та велику кількість пошкоджених в результаті бойових дій авто, Верховна Рада дозволила фактично безкоштовно розмитнювати імпортовані автомобілі фізичним особам.

Водночас, аргументуючи значними втратами бюджету від даної пільги, вже з липня від неї відмовились. Також український бізнес почав масово допомагати Збройним силам безкоштовною передачею різного роду товарів та послуг на потреби оборони.

За мирного життя подібні дії призводили б до необхідності донарахування компенсаційних зобов’язань з ПДВ за використання не в господарській діяльності, однак законодавець вчасно звільнив платників податків від подібних наслідків.

Від компенсаційного ПДВ також звільнили осіб, активи яких були знищені внаслідок дії обставин непереборної сили під час дії воєнного стану.

Законодавець також вирішив захистити права осіб, чиї документи були знищені або доступ до документів було заблоковано внаслідок бойових дій.

Платникам податку достатньо подати повідомлення про втрату документів з їх переліком, після чого дані та показники податкової звітності платника за податкові періоди, зазначені у повідомленні, не зможуть бути піддані сумніву виключно на підставі відсутності первинних документів.

Більше того, податкові перевірки за такі періоди будуть заборонені навіть після закінчення воєнного стану.

Разом з тим, такий підхід виявився занадто радикальним, тому пропонується зобов’язати платників податків, які подали таке повідомлення, відновлювати втрачену первинну документацію або документацію, доступ до якої заблоковано.

Очевидно, що зміни до податкового законодавства "в період до" мали суто фіскальний характер.

Однак, після повномасштабного вторгнення законодавець приймав досить незвичні для себе та радикальні рішення в намаганнях спростити життя українському бізнесу, що, в результаті, дало свій позитивний ефект.

Стабілізація ситуації та значний дефіцит бюджету будуть штовхати депутатів до скасування значної кількості пільг та відновлення податкового контролю в 2023 році.