Росія боїться запізнитися: чому під Покровськ ворог кинув половину своїх сил

Сьогодні Покровський напрямок — у контексті кількох цікавих тенденцій… Отже, командування угруповання військ (УВ) противника "Центр" продовжує свої намагання пробитися до м.

Покровськ із півдня, для чого задіяло у повному складі 2-гу загальновійськову армію (ЗВА) та цілу низку "взаємодійних" формувань — зі складу 41-ї ЗВА та 90-ї окремої танкової дивізії (тд).

На початку осені я писав, що, цілком ймовірно, свої активні дії на Курахівському напрямку (особливо в районі м. Селидове) командування противника, з великою долею ймовірності, в подальшому використає для спроби короткого, але потужного ривка у бік власне Покровська.

Про це свідчили дві речі: Тоді ще не було зрозуміло, на якій власне ділянці противник спробує здійснити цей "ривок". Я передбачав, що це буде десь ділянка від Миколаївки до Лозуватського. На той момент противник тільки закінчив важкі бої за Гродівку, спромігся перетнути р.

Журавка, й там, і в районі Миколаївки, створив тактичні плацдарми. І я допустив, що в контексті подій на Торецькому напрямку противник здійснить спробу наростити зусилля на цьому напрямку та пробитися до Новоекономічного й Мирнограду, охопивши м.

Покровськ з півночі та північного сходу. Як виявилося, я був не зовсім правий. Противник дійсно готував ривок до Покровська, але в іншому місці — південніше (і західніше від м. Селидове), по загальній дирекції Селидове — Новотроїцьке.

Для здійснення цього "ривка" командуання противника зразу після захоплення м. Селидове почало у смузі дії 2-ї ЗВА різко нарощувати зусилля. Але не тільки там, а й у смузі дії 90-ї танкової дивізії, яка частиною своїх сил діяла (і продовжує діяти) на Курахівському напрямку.

Тобто, стало очевидно, що противник змістив свої головні зусилля з північного фасу (флангу) гіпотетичного охоплення району оборони в м. Покровськ на південний, чому об’єктивно посприяв його успіх у районі м.

Селидове (я ще літом писав, що перебіг і зміст боїв "за Покровськ" буде здебільшого визначатися саме результатами боїв за м.

Селидове, ну, власне, так воно й виходить)… На Покровському напрямку командування УВ "Центр" противника задіяло з трьох загальновійськових армій (2-га, 41-ша та 51-ша ЗВА) та однієї окремої танкової дивізії (90-та тд) — одну ЗВА (2-а ЗВА) — повністю, другу (41-ша ЗВА) — принаймні половину й так само — половину окремої танкової дивізії (90-та тд).

Отже, з трьох основних оперативно-тактичних напрямків цього угруповання (Торецький, Покровський та Курахівський), де діють його сили та засоби, на одному з них (Покровському) діє не менше від ПОЛОВИНИ військ цього угруповання.

Її головною ознакою, якраз і є тактичний прорив російських військ південніше від м. Покровськ, приблизно на ділянці між Новогродівкою та с. Зоря, зокрема: На цей час противник захопив с. Новотроїцьке та с. Шевченко (фактично, пробившись на ближні підступи до м.

Покровськ з півдня), просунувся впритул до рубежу Лисівка – Даченське (охопивши район оборони ЗСУ у м. Покровськ із півдня та південного сходу). В цих діях активну участь, окрім підрозділів 27-ї мсд, бере й 30-та омсбр противника.

Водночас противник, очевидно, прагне забезпечити дії своїх військ південніше від м. Покровськ із заходу від можливих контратак ЗСУ, намагається вийти на рубіж Новотроїцьке — Українка. У цьому сенсі його передовим підрозділам (90-та тд) вдалося просунутись західніше від с.

Пушкіне та підійти до с. Новооленівка з півночі (від Новотроїцька). У свою чергу, у смузі наступу 27-ї мсд 2-ї ЗВА противника, його передові підрозділи (589-й та 506-й мсп) провели кілька безуспішних атак в районі с. Миколаївка, прагнучи, очевидно, пробитися у бік с.

Промінь та до південних околиць Мирнограда.

На допоміжному напрямку, у смузі 41-ї ЗВА противника, його передові підрозділи (наімовірніше, 74-та омсбр) здійснили кілька спроб обмежених у масштабі атакувальних дій у напрямках на Миролюбівку та Єлизаветівку (ймовірно, намагаючись перетнути р.

Казенний Торець на цій ділянці), які закінчилися для противника безрезультатно.

Наразі, ймовірно, для подальшого нарощування зусиль на НГУ, противник найближчим часом введе у бій 15-ту омсбр у проміжку між 27-ю мсд і 90-ю тд, що дасть можливість ущільнити йому бойові порядки 90-ї тд у районі Новотроїцького та у напрямку на с. Українка.

Південніше від Покровська противник, очевидно, має вагомий тактичний успіх, що суттєво ускладнює для ЗСУ організацію та ведення оборони у всьому районі м. Покровськ.

Як на мене, послідовність завдань, які командування противника загалом вирішує в оперативно-тактичному відношенні між Торецьком і Великою Новосілкою, має такий вигляд — закінчення ліквідації нашого Курахівського виступу, захоплення району с.

Велика Новосілка та Времіївка і лише потім — Покровськ… Можливо, друге та третє завдання противник спробує вирішити ОДНОЧАСНО. Безпосередньо на Покровському напрямку прорив противника південніше міста та західніше від м.

Селидове відбувся приблизно 1-1,5 тижня тому, з того моменту темпи його просування знизилися.

Але, очевидно, він розташований дуже "недалеко" від того, щоб досягнути своїх найближчих завдань у тактичній зоні (повністю вийти на рубіж Новотроїцьке — Українка й навіть спробувати "зачепитися" за південну околицю самого Покровська).

У цьому сенсі, рано чи пізно, все ж-таки варто очікувати "пожвавлення" противника й у смузі його 41-ї ЗВА, адже розпочинати, очевидно, важкі штурмові бої за сам Покровськ, попередньо не охопивши його з півночі та північного сходу — не найкраще рішення.

Тому, Мирноград і Новоекономічне — під цілком реальною загрозою. І на завершення, один висновок (як, напевно, допущення й відповідь на питання). Чому командування противника після захоплення м.

Селидове одразу ж розпочало поспіхом наступ на Покровськ з півдня, адже це мало б більший сенс, якби одночасно з цим противник розпочав би такі дії й північніше Покровська? На цей момент наші війська ведуть важкі оборонні (зокрема ар’єргардні) бої по всьому периметру Курахівського виступу — в районі с.

Зоря, Сонцівка, Шевченко, Дачне, самого Курахового, Успенівки, Сухих Ялів, південніше від Розливу. Але із поступовим "стисканням" цього виступу та чи інша кількість українських військ вивільниться.

Ймовірно, ЗСУ відійдуть на рубіж Українка — Андріївка — Розлив — Новоочеретувате. Протяжність ЛБЗ на цих напрямках (Курахівський і Времівський) об’єктивно скоротиться. Відповідно, з’явиться певна можливість "десь і якось" ущільнитись, а то й щось "зарезервувати".

Тому, я вважаю, російське командування й поспішило активізуватися на Покровському напрямку, поки цьому сприяє ситуація на сусідніх напрямках, де ЗСУ вимушені обороняти достатньо розтягнуту ЛБЗ обмеженими силами та засобами.

Поспіх противника пояснюється бажанням "скористатися моментом", поки система оборони ЗСУ на Покровському напрямку, на думку його командування, розтягнута та послаблена. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції.