Нова фаза війни. Що зробить Європа

Російська війна проти України вступила до нової фази. Українська армія робить блискучі прориви, звільнивши безліч міст і сіл, змусивши російські сили відступати.

Хоча ще належить побачити, наскільки далеко просунеться український контрнаступ, вже зрозуміло, що стратегічний баланс на полі бою змінюється. Відео дня Тим часом, Євросоюз повністю мобілізований для боротьби з енергетичною кризою.

Ми заповнили наші сховища газу більш ніж на 80% (до того ж набагато раніше цільового терміну — 1 листопада) і домовилися про чіткі цілі щодо скорочення споживання газу в зимовий період.

Щоб допомогти малозабезпеченим споживачам та бізнесу впоратися зі сплеском цін, ми висунули низку пропозицій, наприклад, запровадити податок на наддоходи енергетичних компаній, які отримують надприбутки.

Крім того, у координації з «Великою сімкою» та іншими партнерами-однодумцями обговорюємо плани запровадження стелі цін для нафти, що експортується з Росії.

І ми допомагаємо нашим партнерам на Глобальному Півдні впоратися з наслідками жорстокої агресії Росії та цинічного перетворення нею енергоресурсів та продовольства на зброю. Іншими словами, стратегія загалом працює.

Ми зобов’язані продовжити підтримку України, продовжити тиск на Росію у формі санкцій та допомагати нашим глобальним партнерам, керуючись духом солідарності. Позиції тих, хто сумнівається в тому, що санкції працюють, стають дедалі хиткішими.

Якщо узагальнювати, санкції виконують подвійну функцію: сигналізувати та примушувати.

Сигналізувати про незгоду з поведінкою держави, яка в даному конкретному випадку порушила міжнародне право та здійснює нічим не обґрунтовані атаки на громадянське населення та цивільну інфраструктуру.

І хоча ми не перебуваємо у стані війни з Росією, примус покликаний змусити її змінити свою поведінку та скоротити економічні та технічні можливості для продовження агресії.

Подавши дуже чіткий сигнал, Євросоюз ухвалив історичне рішення покінчити зі своєю залежністю від російських енергоресурсів. Кремль порушив умови контрактів, різко скоротивши обсяги експорту газу, що одночасно спричинило потрясіння на ринках.

Можливість займатися подібним шантажем може здатися сильною стороною Росії, але, зрештою, це програшна стратегія.

Всупереч поширеній думці, Росія не може легко знайти стабільну заміну європейському ринку, тому що значна частина її інфраструктури для експорту газу (nрубопроводи та термінали ЗПГ) орієнтована на Європу.

Перенаправлення потоків газу — наприклад, до Китаю — триватиме роки й коштуватиме мільярди доларів. Так, Росія отримала зиск від сплеску цін на газ. Але це не означає, що санкції не спрацювали.

Ми просто маємо почекати, щоб повною мірою побачити наслідки рішення Європи скоротити імпорт енергоносіїв із Росії. Поки що Європа лише заборонила імпорт російського вугілля та скоротила закупівлі російської нафти. Однак навіть тут ефект виявився цілком відчутним.

Обсяги експорту вугілля з Росії впали до найнижчого рівня з початку вторгнення, що пояснюється нездатністю Кремля знайти інших покупців. А відколи ЄС оголосив, що скоротить імпорт російської нафти на 90% до кінця 2022 року, ціни на нафту знизилися.

Кремль зменшить свої доходи ще сильніше, якщо продовжить скорочувати постачання газу до Європи.

Як зазначила міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок, Європа, можливо, й платила у фінансовому сенсі низьку ціну за російський газ, але це відбувалося через те, що вона платила ще й своєю безпекою.

Росія напала на Україну тому, що була переконана: Євросоюз буде надто розколотий і залежний від російських енергоносіїв, щоб робити якісь дії. Проте президент Росії Володимир Путін помилився у своїх розрахунках.

Зменшуючи залежність від російських енергоресурсів, Європи звільняється від колишніх уявлень, що економічна взаємозалежність автоматично знижує політичні протиріччя.

Можливо, в цьому був сенс 40 років тому, але його явно немає зараз, коли економічна взаємозалежність стала використовуватися як зброя. Втім, належною відповіддю не буде розворот усередину.

Нам, як і раніше, потрібна відкрита економіка; проте ми повинні допускати взаємозалежність без стійкості і диверсифікації. Нам слід враховувати політичну ідентичність тих, з ким ми торгуємо та взаємодіємо.

В іншому випадку ми потрапимо в таку саму пастку, яку Путін вибудовував 20 років. Санкції отримали і явний примусовий ефект.

Втрата доступу до західних технологій почала впливати на російську армію, чиї танки, літаки, телекомунікаційні системи та високоточна зброя залежать від імпортних комплектуючих.

Крім того, звіт російського уряду, що втік у пресу, для внутрішнього користування попереджає про довгострокову шкоду для російської економіки через обмеження імпорту. У сільське господарство від імпортних поставок на 99% залежить птахівництво.

У секторі авіації на іноземних літаках у Росії літають 95% пасажирів; і зараз через відсутність запчастин російський флот комерційної авіації скорочується. У фармацевтиці 80% вітчизняного виробництва спирається на імпортну сировину.

Нарешті, в секторі комунікацій та інформаційних технологій Росія може залишитися без сім-карток вже до 2025 року, а інші частини телекомунікаційного сектору країни починають відставати на багато років.

Нагадаю, що ця похмура оцінка була зроблена офіційними російськими джерелами.

Чи буде лише санкцій достатньо для розгрому загарбника? Ні, але саме тому ми також надаємо масштабну економічну та військову допомогу Україні та працюємо над розгортанням місії військової підготовки ЄС для подальшого зміцнення українських збройних сил.

Війна не закінчена, а путінський режим ще залишає карти в рукаві. Проте за реалізації Заходом чинної стратегії Кремлю практично неможливо повернути хвилю назад. Час та історія на боці українців — доки ми дотримуватимемося нашої стратегії.