Дилема поділу: чому дебати навколи мармуру Парфенона розгорілися знову (фото)

Музей Ватикану приєднався до когорти тих, хто наполягає на поверненні мармурових статуй Парфенону до Греції. Ці артефакти незаконно викрали та передали до колекції Британського музею у 1800-х роках.

Боротьба навколо мармурів Парфенону знову опинилася в центрі уваги, оскільки музеї Ватикану приєдналися до тих, хто прагне повернення артефактів до Афін. Однак Британський музей залишається непохитним у своєму спротиві закликам Греції до репатріації.

Аргумент, висунутий Британським музеєм, полягає в тому, що мармур краще розділити між двома музеями. У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал.

Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки! По суті, цей аргумент відстоює ідею, що поділ між Музеєм Акрополя в Афінах і Британським музеєм у Лондоні забезпечить "позитивну перевагу і суспільну користь".

Він припускає, що перегляд цих давньогрецьких чудес як у контексті історії Афін, так і світової історії збагачує суспільний досвід.

Але чи є цей поділ справді гармонійним розподілом культурного багатства чи дисонуючим культурним розколом, замаскованим під доброчесність? У своїй нещодавній роботі "Парфенонські мармури та міжнародне право" Катерина Тіті заглиблюється в юридичні аспекти, що сприяють поверненню артефактів.

Британський музей відстоює свою позицію, вказуючи на інші розділені скарби, наводячи приклади середньовічних та ренесансних вівтарів, розкиданих по різних музеях світу.

Але чи справді це можна порівняти з унікальним випадком мармуру Парфенону? Вівтарні панно, такі як "Вівтарна колонна" Рафаеля чи "Меленський диптих, справді розпорошили по колекціях через різні обставини.

Однак критична відмінність полягає в природі поділу Парфенону — це фрагментація пам'ятника, а не просто розділення окремих об'єктів композиції. Уявіть собі Сікстинську капелу, розколоту навпіл, зі знаковою фрескою Мікеланджело "Створення Адама", розірваною на фрагменти.

Це схоже на те, що сталося з Парфеноном. Візьмемо для прикладу Посейдона із західного фронтону — його передня і середня частини тулуба знаходяться в Афінах, тоді як задня і верхня частина, включаючи плечі й ключиці, — в Лондоні.

Міжнародні принципи, що визнають цілісність пам'яток, підкріплюють це переконання. Конвенція ЮНЕСКО про охорону всесвітньої спадщини, наприклад, зазначає, що оцінка цілісності пам'ятки має вирішальне значення для її включення до Списку всесвітньої спадщини.

Хоча мармури поки що не можуть повернутися до самого Парфенону, репатріація їх до Музею Акрополя дозволила б возз'єднати їх зі вцілілими половинами. За словами британського історика та археолога Ендрю Воллеса-Хедрілла, які цитує The Times, "вибору немає".

Розділити — значить зруйнувати. Питання залишається відкритим — чи повинні мармури залишатися фрагментованими в двох музеях, чи возз'єднатися в Музеї Акрополя під тінню Парфенону? Раніше Фокус писав про те, як древньогрецькі вази прикрашали гіпсом.