«Вони навіть не соромляться цього». Росія викрадає українських дітей для знищення нації — головний рабин України

 — Як ви гадаєте, яке ваше відчуття, куди рухається ця війна в Україні? До якої проміжної точки? — Хочу вам сказати, що я рабин, я не стратег, не військовий.

Але відповідь, як людини, яка має зв’язок з Україною вже 33 роки, то ми всі впевнені, що в нас буде повернення на батьківщину. І хочемо відновити те, що в нас було, нормальне життя. Мені здається, що буде ще краще життя зараз в Україні після війни, ніж було до того.

Але мені здається так. З самого початку війни президент сказав, що якщо в нас не буде допомоги божої, у нас немає ніякої можливості, щоб ми перемогли російську армію. Бог нам допоміг, Слава Богу. Треба це сказати. І ми зараз там, де ми зараз.

Ми бачимо, що російська армія не знищила Україну, як державу. І вони не захопили Київ за три дні, як вони були впевнені, що в них це буде. Відео дня І зараз мені здається, що Україна має можливість контратаки. Нам треба ще раз помолитися Богові.

Тобто щоб ми ще змогли забрати і Крим, і Донбас, і щоб ми могли зробити такий парад на Хрещатику, або, мабуть, по всій Україні на День перемоги. Мені здається, що це можливо.

Якщо віримо Богу, якщо віримо в неможливе, що Бог робить те, що робиться на цьому світі, він може робити так, щоб в нас було сто відсотків перемоги над росіянами. Початок ми вже бачимо, що він є, початок. Те, що зараз робиться, що вже вони так відчувають цей тиск.

— Якщо повертатися саме до тих подій, які ми бачимо в Україні, ви особисто, чи ви розуміли, що від Росії можна очікувати будь-яких воєнних злочинів? Тому що ми бачили, мені здається, все.

Ми навіть бачили таке масове вбивство полонених в Оленівці, на території цього концтабору, який вони створили. Тобто ми навіть концтабори знову побачили. Тож, саме ваше відчуття.

Чи ви очікували від Росії саме такого? — Я хочу сказати, що мені здається, що ніхто не очікував. Взагалі, коли починалася війна, всі казали, що от Росія ніколи не нападе на Україну, це 2022 рік, такі речі не робляться зараз в нормальних країнах і так далі.

Але ми бачимо, що те, що ми не очікували, все одно воно збулося. Чесно, я не очікував, що вони будуть себе так поводити, як злочинці, як фашисти. Є дуже-дуже багато [фактів], що дає можливості казати, що це геноцид. Ніхто не очікував, що буде навіть можливість так казати.

А тим паче, ми бачимо, що вони можуть, їм не соромно сказати, що дві тисячі дітей вони [викрали] у Маріуполі. Це один з признаків, які були завжди [під час геноциду], коли вони бажали зробити так, щоб цієї нації не було, забрали їхнє дитя, дали його усиновити своїм.

А що це таке? Те, що робиться зараз, ХХІ уже сторіччя, що за речі робляться? Що очікувати від Росії? Нормальна, культурна країна і так далі? Я вам хочу сказати, що ні. Ніхто не очікував, що це можливо.

І коли це було, це було, не тільки для мене, а для всіх, це був такий сюрприз, якого ми не очікували. До сих пір не вкладається. Хоч ми бачимо і ще раз, і ще раз. Але маємо, що маємо, як в нас кажуть. Ми вже бачимо, що це не війна російської армії проти української армії.

Це війна російської армії проти народу України, проти людей України. — Можливо, ви чули, що колишній головний рабин Москви, Пінхас Гольдшмідт, полишив цю посаду 6 липня. До того він виїхав з Росії, вже за два тижні після початку широкомасштабної агресії.

Він розповів в інтерв'ю для німецького видання, що будь-хто, хто висловлюється про війну, ризикує бути покараним і потрапити до в’язниці, він має на увазі Росію.

Про що вам це свідчить? Що можна прогнозувати далі, якщо є такий тиск? Ми бачимо зараз за різними даними, що євреї виїжджають з Росії навіть більше, ніж з України. — Перш за все я навчався з рабином Гольдшмідтом ще 37 років тому.

Ми разом навчалися у Чикаго в равінатському семінарії. Я його дуже-дуже добре знаю. Ми друзі ще до цих пір. Це перш за все. І в нас була проблема, ми розмовляли дуже багато, проблема, що він не міг розмовляти, сказати те, що він думає. Ми знали про цю проблему багато років.

Мені здається, що те, що робиться зараз в Росії, ті, хто знають історію, казали, що буде так, ще 20 років тому. Чи 15 років тому уже точно можна було сказати, що так воно і буде. І тому мене це не дивує, що євреї з Росії виїжджають більше, ніж з України.

Мені здається, останні 10 років так. Не хочу багато говорити про це, тому що там дуже велика єврейська громада, хай кожен вирішує так, як він бажає, якого життя він бажає чи не бажає. Але в них зараз є можливість їхати в Ізраїль, в Європу.

Зараз вже менше, в Європу вже не будуть, мабуть. Але мені здається, що дуже тяжко зараз буде єврейській громаді в Росії. І велике питання, як закінчиться в нас війна.

Тому що якщо закінчиться війна, і там [в Росії] будуть демократичні сили, які піднімуться і зроблять так, щоб було інше суспільство, ніж має зараз Росія, тоді, мабуть, буде добре.

Але це великі зміни, і це ніколи не добре для національних меншин, розумієте, не тільки для євреїв. Тому тяжко відповісти. Ми молимося і молимося, щоб в усьому світі був мир. Україна не бажає війни. Ми не починали цієї війни.

Ми не хочемо, щоб зник російський народ, хай вони собі живуть і нас не чіпають, нікого не чіпають. І тому єврейська громада там — це тяжко. Я, як демократ, кажу так, що хай кожен обирає, яке життя він бажає, де він бажає жити.

Мені здається, що в Росії, мабуть, зараз немає цього вибору, щоб кожен міг обрати, як він думає.

Коли я приїхав до Радянського Союзу в 1989 році, найважче для мене було, як для американця, який виїхав [з США] з демократією, було не те, що люди боялися сказати, що вони думають, а вони вже боялися думати вільно.