"Перший удар буде важким": бійці ЗСУ готуються до наступу на Запоріжжя, — The Economist

Тепер наступають уже росіяни, і розголос у пресі вже не той. Про це пише The Economist. Боєць Григорій провів десять днів в окопах Роботиного. Тепер "час для сексу, наркотиків і рок-н-ролу", пояснив він нервовим від адреналіну голосом.

36-річний піхотинець 65-ї бригади пройшов 7 кілометрів від позицій із 60 кг екіпіровки, з антенами-глушилками й великою пачкою батарей — життєво важливий набір для всіх, хто працює під небом у Запорізькій області, повним дронів. "Це відбувається, — сказав Гриша.

— Ви можете це бачити. Вони йдуть — повзуть, повзуть, шукають будь-який вихід". Українська розвідка вважає, що Росія готує масштабний наступ на Запоріжжя, за 30 км від фронту.

Один із трьох центрів важкої промисловості країни залишається важливим для виживання України як держави, що функціонує. Наприкінці 2022 року президент РФ Володимир Путін заявив, що вся область належить РФ. Попри те, що під контролем окупаційних військ лише її третина.

За два місяці російські ракети та КАБи зруйнували 1500 будинків у місті. Представники України попереджають, що 130 000 російських військових можуть кинути в бій. Не всі українські військові вважають наступ на Запоріжжя неминучим.

Полковник Олексій Кільченко, командувач 3-ї бригади оперативного призначення НГ "Спартан", сказав, що російські війська зв'язані в інших районах.

За його словами, росіяни планували кинути дві дивізії (20-30 тисяч військових) у початковий наступ, але половину відправили в Курську область на підтримку контрнаступу на українському виступі.

"Лембергс", командувач батальйоном 118-ї бригади погоджується: "Вони ще не готові для удару, але коли будуть, перший удар буде важким". Але будуються нові укріплення, які кільцями розходяться від обласного центру.

Робота ведеться ґрунтовно — мінні поля, інженерні загородження та залізобетонні споруди — на відміну від більш хаотичної картини в сусідній Донецькій області, яка залишається місцем найважчих боїв. Там ЗС РФ просуваються швидше, ніж будь-коли з лютого 2022 року.

Російські командири засвоїли початкові помилки та розробили похмуру формулу: безпілотники, РЕБ, керовані авіабомби, безжальне командування і хвилі одноразової піхоти.

Вони б'ють по Україні там, де вона найслабша, перерізаючи лінії постачання та оточуючи цілі, а не завдаючи ударів у лоб, як колись. Це нелегко — вони втрачають до 1500 солдатів на день у своєму наступі, який триває вже рік. Але вони вербують більше, ніж втрачають.

"Послухайте, у них ніколи не буде проблем з особовим складом, — сказав полковник Хільченко. — Вони заганяють людей у борги, у кредити й змушують їх битися за них. Вони не зупиняться". В України, навпаки, кадрові проблеми.

Високопоставлений український чиновник каже, що він стурбований тим, що до весни ситуація може стати непоправною. Ще більша проблема — якість новобранців.

"Форест", командир батальйону 65-ї бригади, каже, що чоловіки, яких відправляють зі штабу армії, зараз здебільшого занадто старі або не мотивовані, щоб бути корисними. Усі, за винятком кількох, старші за 45 років.

"Мені відправляють хлопців, 50 плюс, із лікарськими довідками, в яких ідеться, що вони надто хворі, щоб служити, — зазначив він. — Іноді здається, що я керую дитячим садком, а не бойовим підрозділом". У розташуванні бригади новобранці проходять бойове злогодження.

Це останній етап підготовки перед виряджанням на фронт за кілька днів. Новобранець, який прибув найпізніше, — Григорій, 51-річний колишній робітник із Полтавської області. У нього золоті зуби, окуляри з діоптріями +9.

Григорій зізнається, що здивований не менше за інших тому, що його зарахували; він не очікував, що офіцери мобілізують напівсліпу людину. Йому важко ходити в бронежилеті. Але поводитися з вогнепальною зброєю він уже звик. "Стріляти може кожен, — каже він.

А ось потрапляти в ціль у мене не дуже виходить". Широко визнано, що ситуація на лінії фронту важча, ніж будь-коли з перших днів війни. Багато хто побоюється, що значний відступ українців незабаром може стати неминучим.

Поки що загроза, що насувається, тримає солдатів у Запоріжжі зосередженими. Вони кажуть, що пам'ятають звірства після російського наступу та окупації. Досвід опору все ще має значення. Якою б слабкою не була Україна, Росію можна перемогти, стверджує "Форест".

На доказ він наводить лютневу засідку, коли його батальйон самотужки знищив механізовану колону з двох десятків російських машин. "Чечен", бригадний офіцер, який очолює тренування нових солдатів, каже, що він, як і раніше, сповнений рішучості битися до кінця.

"Роздача територій цим огидним людям не гарантує, що це припиниться", — зазначив він, визнавши все ж таки, що менше солдатів, ніж будь-коли, поділяють його рішучість. "Це вже навіть не 50 на 50, а 30 на 70", — сказав він. Лемберг описує становище ще жорсткіше.

"У 2022 році я був готовий рвати росіян зубами. У 2023 році мені просто потрібен був відпочинок. Цього року? Мені майже було наплювати", — зазначив він. Нагадаємо, що мікросхеми зі США та Німеччини запускають балістичні ракети КНДР.