"Молодість - це стан душі": Поплавський розповів про допомогу ЗСУ та коли святкуватиме свій ювілей

Михайло Поплавський, "співаючий ректор" Київського університету культури і мистецтв планує відсвяткувати свій ювілей масштабним концертом.

Але натомість він відклав святкування на час після перемоги над росією та розповів про свої творчі плани, допомогу ЗСУ та про те, як втретє став дідусем.

В інтерв'ю Михайло Поплавський згадав переїзд до Києва, перехід на українську, розрив з першою дружиною та початок повномасштабної війни із Росією.

Михайло Поплавський зізнався, що в нього народився третій онук, але малюка Мирона він ще не бачив – разом з батьками та двома братами він живе зараз за кордоном. Михайло Поплавський каже, що вже не пам'ятає, коли брав вихідний.

Втім він дуже ретельно стежить за своїм здоров'ям: не вживає солодкого та алкоголь, не курить цигарки та вже багато років віддає перевагу бичачим яйцям. Ректор розповів про свій розпорядок дня та цікаве меню.

Він зізнався, що намагається виспатись при температурі 16-17 градусів, потім вмивається холодною водою, а потім випиває стакан гарячої води з криниці зі свого рідного села.

"Вживаю лише екологічно чисті продукти зі своєї молочно-товарної ферми – бичачі яйца, кістковий мозок з молодої телятинки, пʼю сироватку або кефір на ніч.

Регулярно проходжу процедури реоферезу – це метод очищення крові, який застосовується для покращення мікроциркуляції та обміну речовин у тканинах… Ще я багато ходжу і не рекомендую в поважному віці бігати як придурки – це велике навантаження на серцево-судинну систему організму, ну і звичайно підтримую сексуальну енергію", — розповів Поплавський.

Він заявив, що вже понад 30 років впроваджує національну ідею підтримки культури і пишається, що зараз Україна переживає великий культурний прорив. "Тридцять років тому мене за це "затюкували", за те що розмовляв і співав українською називали "селом".

Тоді всі слухали російських артистів, у більшості з яких, до речі, було українське походження", — зізнався Поплавський.

Він нагадав, що вчився на Одещині та почав переходити на українську мову тільки, коли його в 1993 році призначив ректором університету тодішній міністр культури Іван Дзюба. "Памʼятаю, мені дорікали: "У вас нелітературна вимова".

А я казав: "У мене одеський діалект", — згадав Поплавський. За словами Михайла Поплавського проєкт "Співаючий ректор" був створений як технологія розкрутки Київського інституту культури. "Юрій Рибчинський та Геннадій Татарченко написали хіт "Юний орел" і з того все почалося.

Хоча спочатку я був категорично проти того, щоб виходити на сцену. Обурювався: "Ви з глузду зʼїхали?! Я – ректор, доктор наук, професор і буду пертися на сцену?!" – згадує Поплавський.

Тоді він розумів, що над ним будуть сміятись, але тепер каже студентам, що не треба боятись помилятись і бути смішними. "Я відчував, що колись наші зусилля "вистрілять" і потихеньку бив в одну точку, так би мовити "колупав скелю".

При чому, не перестаючи наголошувати: "Я не співак і не вокаліст. Я – популяризатор української пісні, української мови, української культури, кожен проєкт разом з командою ми реалізовували під гаслом "Тримаймо разом українську хвилю"! – заявив Поплавський.

Михайло Поплавський згадав, що пропонував дружині переїхати до Києва. Але вона поставила його перед вибором: або Київ, або вона. Поплавський вибрав Київ. Переїхав, почав вчитися і паралельно працювати на пʼяти роботах.

Був, навіть, вихователем у гуртожитку "Київресторантресту". Нині найуспішніший його проєкт – це Університет культури. Поплавський жаліється, що сам він ніколи не хотів залишити свій пост. Але інші, за його словами, мали таке бажання.

"При кожному президентові країни мене хотіли змістити з посади, використовуючи навіть "брудні технології" та я боровся і повертався. У тому числі, через суди.

Пам'ятаю, за часів Кучми ректори, навіть, петицію написали, що мене треба усунути, бо я був "незручним" для них зі своїми реформаторськими ідеями щодо зміни підходів до навчання та змісту освіти", — заявив Поплавський.

За його словами в нього є місія – вести за собою креативну, амбіційну й перспективну молодь, яка буде творити новітню історію України. Поплавський каже, що в нього не було передчуття повномасштабної війни із Росією.

"У кошмарному сні не міг передбачити, що Росія вчинить напад на Україну. Памʼятаю, ніч 24 лютого 2022 року я вже не спав. Чув вибухи, бачив, що танки заходять на Оболонь. Зранку був в університеті – вирішував, куди переселяти наших студентів з гуртожитку.

Я не полишив Київ і кожного дня був на роботі. Тоді багато студентів і викладачів жили у підвалі університету", — згадує Поплавський. Нині він спускається в укриття, щоб підтримати студентів, які укриваються від обстрілів. "Спілкуємося, шуткуємо, співаємо.