Головне - не Мюнхен, а Покровськ. Чому розраховувати Україні зараз варто не на Трампа, а на ЗСУ

Тому головним аргументом для України за ймовірним столом переговорів стануть успіхи ЗСУ на фронті Суспільство, як українське, так і світове, сприймає перемовини як круглий стіл, де сидять дипломати та змагаються в ораторській майстерності, сиплять фактами, аргументами, використовують хитрощі й намагаються загнати супротивника у кут.

Насправді якщо перемовини десь так і відбуваються, то лише між командами в змаганнях з ораторської майстерності. А реальні переговори — більш тривіальні та прагматичні. Ніхто за столом не буде слухати твоїх аргументів та красивих слів.

Розмови про цінності сьогодні виглядають смішними. Серйозні люди розмовляють виключно з позиції сили та інтересів. Переговорники сідають за стіл з тими "картами", які їм видали сили всередині країни, партнери їх держав та ситуація загалом.

Зокрема, нашим переговорникам головні тузи нададуть Збройні сили. І розподіл сил за столом буде віддзеркалювати ситуацію на полі бою. Якщо противник сильніший на фронті, то він сильніший і за переговорним столом.

А з сильними доводиться рахуватись навіть тим, хто начебто підтримує слабких… Якщо ми намертво стабілізували лінію фронту, не даємо ворогу пройти, нищимо його цілими бригадами (так, до речі, було півтора роки тому в Авдіївці), то це все один сценарій перемовин.

Якщо наша ж лінія фронту системно і щоденно рухається в бік заходу, то сценарій перемовин буде іншим — які аргументи на стіл не викладай. Все це я до того, що не варто сподіватись на Трампа чи когось іще.

Вони в будь-якому випадку боліють не нашими проблемами, а особистими інтересами. Якими б багатообіцяючими не були новини з Вашингтону, для нас новини з села Удачне під Покровськом мають набагато більше значення.

Дрони, організація війська, мотивація армії, ВПК з власною сучасною зброєю — оце найкращі дипломати, що стануть у нагоді під час перемовин. Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції.