Мобілізація в РФ. Навіщо її оголосили і на що чекати від 300 тисяч нових військових

Ми з України З першого дня війни Фокус ні на хвилину не припиняв роботу. Наша команда вважає своїм обов'язком інформувати читача про те, що відбувається, збирати й аналізувати факти, протистояти ворожій пропаганді.

Сьогодні Фокус потребує вашої підтримки, щоб продовжувати свою місію. Дякуємо за те, що ви з нами. В Україні Путін загрався у підвищення ставок. Це як гопник на районі, який постійно намагається погрожувати. І навіть може вдарити.

Але його становище обумовлено не силою, а страхом. Діє до першої відповіді "хочеш помахати кулаками — давай" і першого удару у відповідь. До того ж на момент "хочеш помахати — давай" сам гопник потрапляє в пастку.

Адже, якщо не вдарить, конструкція страху розсипається, стає очевидно, що гопота сама боїться. В Україні кремлівські стратеги намагалися грати на страхах. Спочатку війною, потім масштабами та окупацією частини територій. Але нарвались на українське "воювати так воювати".

І почали відгрібати. І тут стало очевидно, що силами "парадної армії", якою так лякали світ, забезпечити собі перемогу неможливо. Понад те, якщо нічого не змінювати, пропускатимеш удари, які з кожним разом будуть все сильнішими.

І тут для кремлівської верхівки склалася ситуація, аналогічна ситуації з гопником. Нічого не робити — програти і вся конструкція страху розсипається. У масштабах країни це означає втрату впливу, статусу навіть регіональної супердержави.

І, природно, проблеми для Путіна та його оточення — в історії РФ жоден правитель, який визнавав військову чи військово-політичну поразку, не правив далі. Так, були програні війни, коли Кремль (або Зимовий) подавали це населенню як "перемогу".

В Україні сказати про "перемогу" не вийде. Навіть більше, якщо нічого не робити, діючи як раніше, ближче до весни може статися провал, масштаби якого навіть применшити буде важко. На цьому тлі єдиним, як здається частині оточення Путіна, виходом є ще більше надавати.

Тобто, закидати кількістю, завалити фронт трупами своїх солдатів. Тим паче, що літні успіхи в Луганській та Донецькій області були забезпечені масово утилізацією ЛДНРівських "мобіків". Але ті закінчилися — нема кого більше хапати і кидати на фронт.

"Добровільна" мобілізація провалилася. Вихід — набрати всередині РФ. Чи варто розраховувати на паніку населення? Відразу ні. Буде виїзд до сусідніх країн (Грузія, Казахстан, Білорусь і далі), щоб пересидіти. Там місцева сфера туризму зрубає грошенят.

Але це шлях для тих, хто може собі дозволити. Решту забиратимуть. І вони йтимуть.

Боєздатність таких з'єднань під питанням, проте набір осіб, які мають ВОС (військово-облікову спеціальність), за задумом кремлівських генералів дозволить вирішити питання наявності підготовлених кадрів та швидкого відправлення тих на фронт.

Путіну потрібна демонстрація "перемоги". Як наслідок — нове закидання м'ясом лінії фронту. Питання в іншому — а що буде, якщо не спрацює. Імовірність такого дуже велика. І ось на цьому етапі у Путіна можуть розпочатись проблеми.

Не у вигляді революцій — швидше, палацового перевороту, який може супроводжуватися локальним російським бунтом, безглуздим і нещадним. Війна затягнеться, ймовірність зміни фіналу є сумнівною.