"Не хотіли вірити у війну, а хотіли шашликів": Євген Дикий про мобілізацію та соціум (відео)

Чомусь люди вважають, що "магічні ЗСУ" принесуть їм перемогу, а народу достатньо просто в них "вірити" та іноді донатити.

Ті, хто хоче перечекати й не йти до лав ЗСУ можуть все одно загинути від рук окупантів, але вже в лавах їхньої армії на "м'ясних штурмах", каже ветеран АТО та військовий експерт Євген Дикий.

Закон про мобілізацію запізнився майже на рік, адже його мали обговорювати, змінювати та приймати ще восени 2022 року.

Коли тоді ж окупанти почали у себе мобілізацію то, всім потрібно було зрозуміти, що воювати з переважаючим кількістю ворогом можна тільки маючи вищий рівень технологій озброєння. Про це в інтерв'ю Фокусу розповів ветеран АТО та військовий експерт Євген Дикий.

За його словами, як би в України була б така сама ситуацію з Росією як свого часу у США за Талібаном, тоді б можна булоб обійтись весінньою мобілізацією 2022 року.

Але з росіянами ми воюємо на одному ж технологічному рівні, одним і тим поколінням озброєнь, яке можна охарактеризувати як "Дискотека 80-х" з окремими вкрапленнями найсучасніших систем з обох боків.

"Вже цього достатньо для розуміння, що з одним і тим самим технологічним рівнем неможливо воювати меншою кількістю особового складу, — акцентує Євген Дикий. — А якщо ти хочеш скоріше закінчити війну, то взагалі треба мати чисельну перевагу над ворогом".

За словами ветерана, цікаво, що шок у суспільстві від цього законопроєкту відбувається в суспільстві, яке попереджали по всім каналам (дипломатичним, розвідувальним і навіть в пресі з малюнками витоків мап наступу), а воно в це не вірило і збиралось смажити шашлики на природі.

Україна за це заплатила страшну ціну, причому заплатили кращими з бійців, каже Євген Дикий. "Жертви війни могли б бути абсолютно іншими, якби ми до неї готувались і початок війни міг би бути абсолютно іншим, якби ми до неї готувались, — каже ветеран АТО.

— Але ми не вірили, а хотіли шашлики. Ось тепер повторюється подібна ситуація і з мобілізацією: ми цілий рік закривали очі та "вірили в ЗСУ" відправляючи, в кращому разі, пожертви та сподівались, що хтось інший принесе нам "переможну перемогу"".

А тепер ситуація загострилась настільки, що навіть в дуже глибокому ментальному тилу не бачити цих проблем неможливо, зазначає ветеран. Але можна обійтись без мобілізації, якщо нас всіх влаштовує, що Україну попросту знищать та окупують, каже військовий експерт.

"Чомусь у свідомости багатьох українців з'явилась впевненість, що у нас з'явились якісь магічні, високопрофесійні ЗСУ, які ми нібито десятиліттями пестили, вирощували та вкладали купи грошей, а вони тепер не справляються, — відзначає Євген Дикий.

— А насправді ми 30 років нічого не робили для розвитку ЗСУ, а у 2022 році безліч звичайних людей натягнули на себе форму без жодної підготовки, адже це просто вони виявились відповідальними українцями".

Соціум чомусь вважає, що всі ці добровольці вже стали накшталт Рембо, і тепер залишилось тільки донатити та чекати перемоги, каже експерт. Але з великою війною так не буває і в жодній країні світу жодна велика війна ще не вигравалась тільки добровольцями.

"Тому держава має такий механізм, як мобілізація. Держава — це апарат примусу створений суспільством, щоб в потрібний час змусити окремого індивіда поставити спільний інтерес цілої нації вище за свої персональні інтереси, — акцентує Євген Дикий.

— Я не знаю, якою важкою може бути ситуація для цього, ніж оборона від ворога". Як приклад, можна згадати Українську Народну Республіку (УНР), за яку свого часу не пішла воювати достатня кількість людей, і державу поглинули Совєти, каже ветеран АТО.

Тому ми замалим не сто років не могли розвиватись та жити як інші європейські країни, які знайшли в собі сили вибороти незалежність.

"Ті, хто за часів УНР не пішов воювати й думав, що принаймні вижив, потім померли від голодомору чи відправились в ГУЛАГ, або залишились без майна — нагадує Євген Дикий. — Саме це треба пам'ятати тим українцям, які вирішили пересидіти та перечекати".

Але той, хто уникає піти до лав ЗСУ може потрапити під мобілізацію вже армії окупантів, каже експерт. Живими прикладами є мобілізовані з окупованих територій Криму, луганської та Донецької областей, яких росіяни посилають в першу чергу на "м'ясні штурми".

"Цілком логічно, що росіяни посилають на забій саме мешканців окупованих територій, а не своїх громадян, — акцентує ветеран.

— Про це багато б могли розповісти жителі Луганщини чи Донеччини, як щоб залишились живими, але ними заткнули всі дірки на фронті й тепер переважно їх просто немає в живих".