Переваги в "Шахедах" більше немає: як Україна наздогнала Росію у далекобійних дронах

Експерти Defense Express зазначають, що Україна вже не поступається Росії з виробництва далекобійних дронів. І це дуже важливо, враховуючи, що глибинні регіони ворога набагато гірше захищені від атак БПЛА, ніж прифронтові та центральні.

Досвід далекобійних українських ударів по РФ прямо говорить, що чим глибше в російський тил — тим менше ППО і тим ефективніші можуть бути атаки.

Очільник АТ "Українська оборонна промисловість" (колишній ДК "Укроборонпром") Герман Сметанін повідомив, що українська оборонка вже наздогнала РФ за темпами виробництва далекобійних дронів-камікадзе типу Shahed-136, а також у виробництві інших ударних дронів.

За його словами, які цитує АрміяInform, це вдалось досягти шляхом ліцензійного виробництва дронів від приватних компаній на потужностях державних підприємств. І такий механізм запроваджено не лише щодо БПЛА, а й інших зразків озброєння та військової техніки.

З боку Defense Express зазначимо, що у РФ Shahed-136 наразі збирається 330–350 таких дронів на місяць. Про це у січні 2024 року повідомив заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони генерал-майор Вадим Скібіцький.

Не йдеться про повний цикл виробництва, бо РФ активно імпортує значну частину комплектуючих, включно з двигунами. Зазначимо, що в "Алабузі" у Татарстані зараз працюють дві виробничі лінії з виготовлення корпусів.

На цьому ж підприємстві вони заповнюються імпортними вузлами та агрегатами й деякими компонентами російського виробництва, наприклад, бойовими частинами. Але у планах ворога — повністю локалізувати виробництво до 2026 року.

Також є непідтверджені свідчення того, що у планах "Алабуги" — досягти темпу приблизно 800 Shahed-ів на місяць, про це свідчать задекларовані плани щодо закупівлі комплектуючих.

Але наразі, відповідно до слів очільника АТ "УОП", Україною досягнуто більш ніж значний темп виробництва далекобійних дронів. Зрештою, темп у 330–350 на місяць — це про приблизно 4 тисячі дронів на рік. Водночас РФ демонструє відносно малу готовність відбивати атаки дронами.

Звісно, це не стосується прифронтової та прикордонної зони, а також Москви, для захисту якої РФ стягла додаткові ЗРК навіть з Арктики, а також побудувала мережу так званих Flakturm — зенітних башт Третього Рейху.

Але практика показує, що чим далі вглиб РФ, тим менше ППО і навіть стратегічні райони можуть бути не прикриті, про що свідчить далекобійний удар по "Алабузі" та інші численні атаки російської нафтопереробної інфраструктури, включно з Рязанським НПЗ.