Чому впали донати на армію та як їх повернути? Люди думають, що за них усі зроблять танки

Усі відчувають той факт, що громадяни стали менше перераховувати гроші на потреби армії. І тут не потрібно списувати це лише на економічну ситуацію у країні. Це не пов'язані речі. Візьмемо Київ, Львів чи інші західні міста країни.

Ми можемо проїхатися з п'ятниці до неділі та побачити, що всі ресторани забиті, люди їздять дорогими автомобілями, всі супермаркети заповнені. Більшою мірою посилання на економічну ситуацію звучать як відмовка.

З погляду військової людини, ми розуміємо, що нам ніколи втомлюватися від війни, та й нема від чого. Одна з найважливіших причин, чому донати скоротилися, — це відчуття стадії "АТО 2", ніби війна відбувається десь далеко.

Більшою мірою зараз допомагають люди, які мають прямий дотик із фронтом — у когось друг воює, сусід чи брат. Рівень донатів наразі дійшов до того, що військові допомагають волонтерам. Тобто військовий сам купує автомобіль і платить волонтеру, щоб той цю машину зробив.

Або волонтери допомагають іншим волонтерам закрити збір. Зараз Росія знову почала запускати ракети і дрони столицею і люди почали активізуватися і згадали, що йде війна. Спад допомоги розпочався не зараз, а ще минулого року, у травні-червні.

Коли почали повертатись люди, які спочатку поїхали і не бачили тієї війни, яка тут була. Вони почали декларувати, що війна далеко у Донецьку. Це головна проблема. Громадянське населення активізується під час масового обстрілу столиці.

Тоді людям стає страшно і вони розуміють, що коли атакують Київ, то війна ще не закінчилася. Війна стала чимось віддаленим і люди стали перекладати відповідальність: "Якщо я скинув місяць тому десять гривень, то нехай тепер це зробить хтось інший".

Військові, які стали повертатися на ротацію, стали помічати, що почало змінюватися ставлення до них. Якщо раніше камуфльовані машини пропускали і цивільні передавали сигарети та продукти, то камуфльовану машину зараз ніхто не пропускає.

Люди не розуміють, скільки дронів і екіпірування використовується щодня. Також є історія, коли ЗМІ та експерти всіма каналами розповідають, що влітку ми вже будемо в Криму. І після цього населення думає: "Ага, добре. Нам дали танки та зброю.

Нам кажуть, що влітку ми вже будемо в Криму, навіщо нам тоді напружуватись". Це не означає, що людям потрібно давати негативну інформацію, їм потрібно говорити трохи про реальну ситуацію і не акцентуватися лише на позитивній.

Потрібно говорити, що вже є двісті тисяч мертвих росіян та нагадувати, якою ціною це відбувається і якими жертвами. Що не все так райдужно та красиво, як думають люди, які випивають у центрі Києва лате. У всіх є відкидання та неприйняття інформації.

Але коли розплющують очі і показують реальну ситуацію, це тверезить. А коли кажуть, що вже влітку ви будете у Криму, це не сприяє допомоги армії. Фонд CRAF займається допомогою військовим, бригаді Азов, СБУ та ГУР.

Допомога полягає у підготовці техніки, установки кулеметів, камуфлювання машин та зброї, передача техніки та амуніції на фронт. За час повномасштабної війни з РФ CRAF пофарбували в камуфляж близько двох тисяч машин, 1700 одиниць зброї, два ударні дрони та один літак.

У нашому випадку допомога знизилася не вдвічі, а набагато більше. Нині вона на близькомінімальному рівні. З початку лютого 2022 року до квітня ми закривали наші запити за один день. Зараз для того, щоби закрити збір, нам потрібен місяць. Обсяг допомоги від нас збільшився.

Ми розуміємо, що з інтернету та телевізора всі говорять про те, що ми підемо у контрнаступ. Люди думають, що за них усі зроблять танки, і їм брати участь не потрібно.

Але вони забувають — щоб цей контрнаступ відбувся, всі хлопці мають бути в екіпіруванні, техніці та підготовлені. Волонтери бачать масштаби і робота збільшується.

Для громадянського це, знову ж таки, десь далеко і міфічний наступ, який відбудеться певного дня, часу і вже скоро ми будемо в Криму. Як зберегти фонд, коли залучення українців падає? Нам допомагають приватні інвестори. І сподіваємось на те, що люди ще стануть активними.