Атака в лоб провалилася: що відбувається під Вовчанськом, Торецьком та Покровськом

Військовий аналітик Костянтин Машовець підбиває підсумки подій останніх днів на фронті. Очевидно прагнення противника взяти Вовчанськ за будь-яку ціну, як і те, що на Покровському та Торецькому напрямках темпи просування сповільнилися.

Огляд з різних операційних напрямків. Очевидно, командування угрупування військ (УВ) противника "Север" має "недвозначне" завдання "взяти м. Вовчанськ за будь-яких умов".

У межах його виконання противник провів перегрупування своїх сил та засобів на Вовчанській ділянці (у бій введені окремі підрозділи та штурмові групи зі складу 2-ї обр СпП та ДК ("добровольческий корпус"), а також здійснив чергову серію спроб взяти повністю під свій контроль всю північну частину міста (провів декілька атак\штурмів в районі вул.

Шевченка, міського парку ім. Горького й вул. Короленка та Хлібороба) Окрім цього, часткове перенесення ним зусиль східніше міста, в напрямку на с. Тихе та с.

Вовчанські Хутори, а також вперті спроби "деблокади" своєї групи, що застрягла на Агрегатному заводі, достатньо переконливо доводять, що противник у межах ведення наступальних дій в районі м. Вовчанськ намагається вийти до р. Вовча на максимально широкій ділянці.

Ймовірно, з прицілом — мати можливість обрати для її форсування найбільш зручний відрізок. На допоміжному напрямку (на Липці), противник намагається утримати свої позиції у східній та північній частинах с. Глибоке та в лісі між с. Глибоке та с. Лук’янці на західному березі р.

Липець.

На мою думку, в межах продовження ведення активних дій на Вовчанському напрямку противник цілком можливо може "сконцентруватися" замість виснажливих штурмових дій у самому місті на "флангових" ділянках: Звісно, зовсім необов’язково так буде в реальності, але, на мою думку, цілком можливо.

Очевидно, поява в районі м. Вовчанськ підрозділів 128-ї "резервної" окремої мотострілецької бригади (омсбр) зі складу 44-го армійського корпусу (АК) у цьому сенсі навряд чи є "випадковою".

Ну, власне, "пожежний" характер дій командування УВ "Центр" противника на цьому напрямку стає все більш очевидним. Особливо в контексті поспішного введення у бій на цьому напрямку основних сил 27-ї мотострілецької дивізії (мсд). Воно явно "торопиться".

Ще не до кінця виконавши завдання із виходом на бар’єрний рубіж по р. Вовча, Казенний Торець та Бичок, воно розпочало фронтальні наступальні дії, власне, на Торецький район оборони ЗСУ, задіявши більшу частину свого основного оперативного резерву.

Хоча "гострої" необхідності в такому поспіху явно не було.

Наскільки я розумію, противника дуже "окрылили" його початкові успіхи в тактичній зоні оборони ЗСУ на Торецькому напрямку передових підрозділів 506-го та 589-го мотострілецьких полків (мсп), коли, скориставшись ефектом тактичної раптовості, їм вдалося прорватися до східних околиць Північного, у Південне та до східних околиць Залізного.

Ще більше росіяни "закусили удила", коли їм вдалося прорватися через Юр’ївку до Нью-Йорка у смузі дії 132-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр).

Але з того моменту пройшов майже тиждень й противник спромігся за цей час лише трохи розширити "кішку" свого тактичного прориву у бік Нью-Йорка та нарешті "вклинився" у південно-східну околицю Залізного з боку Південного.

Однак інші спроби наступати — продовжити атакувати "в лоб" з боку Майорська на Північне та Дружбу — закінчились для противника, скажімо так, не зовсім вдало. А майже титанічні зусилля щодо подальшого просування у с. Південне у бік вул.

Юності мало того, що коштували росіянам, м’яко кажучи, "дуже дорого", то ще й закінчились безрезультатно. Очевидно, на Торецькому напрямку, скажімо так, "темпы продвижения немного подупали".

Як я, власне, й передбачав, рішення "наступать на Торецк" швидко й "в лоб" — було, м’яко кажучи, не найкращим. Тому нічого дивного в тому, що все це поступово перетворюється на кровопролитне фронтальне "ближне рубилове" у міській забудові.

Так само, як й поступово, разом з цим, зникають перспективи "швидкого та глибокого" просування противника на Торецькому напрямку. Ефект "раптовості" себе вичерпав. Так, це наразі — напрямок докладання головних зусиль командування УВ "Центр".

Протягом кількох останніх діб противник продовжив свої спроби досягнути виконання головного завдання у цій смузі: В межах цього противник: Як бачимо, тенденція щодо російського наступу на Покровському напрямку майже аналогічна їхньому наступу на Торецькому — різке падіння його темпів та розмаху.

Бригади 2-ї та 41-ї загальновійськових армій (ЗВА) противника явно або втрачають свої "пробивні" спроможності, або знаходяться вже на шляху до цього.

Противника поки що "рятує" перевага в кількості та обсягах артилерійської та авіаційної підтримки, так само як і на Торецькому напрямку, завдяки чому вони продовжують "повзти". Але вже повзуть все повільніше та повільніше.

Наприклад, 30-а та 35-а окремі мотострілецькі бригади (омсбр) противника по напрямку на Воздвиженку та північніше залізниці за майже два тижні просунулись на таку відстань, яку вони місяць назад долали за пів дня.

На мою думку, найближчим часом командуванню УВ "Центр" таки доведеться сконцентруватися на чомусь одному — або на Покровському напрямку, або на Торецькому. Вести дві "теми" одночасно, очевидно, воно не зможе. Причому відбудеться це не так щоб сильно у майбутньому.

Звісно, якщо "не підїдуть" до цього часу ті самі страшні "стратегічні резерви", які поки що ніхто в очі не бачив. Хоча цілком можливо й бачили, але не так щоб "сильно відчули".

Бо якщо вважати за них те, що поперлося у "харьківську офензіву", знову спробувало "прорваться к Осколу" чи намагалося штурмувати "Часік" або "здуру" побігло в лобову на Торецьк, то тоді перспективи у російського командування виглядають на кінець літа–осінь не так щоб дуже "радісно".