By Eliza Popova
Був задіяний десант і важка техніка. Під час бою опорний пункт втратив командира, тож Світлана прийняла командування на себе. Вона по рації отримувала інструкції від комбата, який бачив поле бою з відеотрансляції, і корегувала дії всіх бійців на позиціях.
Опорний пункт знаходився серед руїн населеного пункту. Спочатку жінка відстрілювалась разом з побратимами.
Коли стало зрозуміло, що позиції підрозділу оточені, бо група окупантів зайшла у один з будинків з тилу і взяла під вогневий контроль шляхи відходу і доставки боєприпасів, Світлана скористалася одноразовим гранатометом. За кілька діб українські бійці вийшли з позицій.
"Я попросила хлопців триматися і ні в якому разі не покидати свої позиції, бо тоді точно не встоїмо. А потім взяла одноразовий гранатомет і пішла на зустріч російськім штурмовикам. Вони підібралися занадто близько — були всього через дві хати.
Я обійшла їх, встала і зробила постріл у вікно будинку. Вся група окупантів там і залишилась", — згадує Світлана. Жінка перебуває на війні від початку повномасштабного російського вторгнення. До цього вона працювала медсестрою у реанімації лікарні імені Мечникова у Дніпрі.
Син Світлани, теж доброволець, загинув у бою під Бахмутом. Жінка має два "Золоті хрести" і зараз тримає оборону на Запорізькому напрямку. Нагадаємо, що українські військові під час розвідки влаштували диверсію росіянам.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
