Б'ють по Patriot та HIMARS: що нового з'явилося в РФ у способах нанесення вогневого ураження

Російське командування активно впроваджує нові системи організації та нанесення вогневого ураження, змушений визнати військовий аналітик Костянтин Машовець. Він детально розбирає, що і як робиться в цьому плані.

Російське командування активно впроваджує нові системи організації та нанесення вогневого ураження в процесі ведення бойових дій на основі отриманого ним досвіду під час російсько-української війни.

Зокрема, останнім часом противник розробив та активно впроваджує ієрархічну (ранжовану) трирівневу систему використання та застосування своїх РУК-ів (розвідувально-ударних комплексів). Так звана "система борьбы с бронетанковой техникой и артилерией противника".

Наслідки цієї "систематизації" ми вже бачили (ураження ЗРК "Петріот", РСЗВ "Хаймарс" й т. д. ).

Зміст полягає в одночасному "зв’язуванні" в єдину систему, яка діє в режимі "он-лайн", засобів розвідки та моніторингу обстановки із відповідними засобами ураження, а також чіткий розподіл по зонах та відстанях ураженням (що передбачає розподіл та відповідне управління зі спеціально облаштованих, або адаптованих КП\ПУ).

Зокрема: Ближня (тактична) зона — відповідальність командира дивізії (бригади), до 10-12 км.

Засоби розвідки та моніторингу, а також радіоелектронної боротьби (РЕБ) — оптико-електронні пристрої (1ТПН-1, "Ирония-1", "Ирония-М"), БПЛА коптерного типу, БПЛА "Элерон-3", радіолокаційні станції "Фара-ВР" та "Соболятник", розвідувально-сигналізаційна апаратура К144 "Секстан", модульний комплекс радіоперешкод "Поле-21".

Засоби ураження (вогневі засоби) — протитанкові ракетні комплекси (ПТРК) "Конкурс", "Атака", "Корнет", "Штурм-С", "Хризантема-С", "Корнет-Д", протитанкова гармата МТ-12 "Рапира", САУ "Гвоздика" та "Акация", танки, БМПТ "Терминатор", БМП-2\3, ТОС-1/ТОС-2, вертольоти вогневої підтримки (Мі-24, Мі-35, Мі-28Н, Ка-50, Ка-52), літаки штурмової авіації типу Су-25.

Середня зона — відповідальність командувача армії (армійського корпусу) від 12-и до 100-а км.

Засоби розвідки та моніторингу – БПЛА "Элерон-3", "Орлан-10", "Форпост" та ряд схожих за своїми ТТХ, радіолокаційні станції (РЛС) типу "Аистенок" та "Соболятник", також РЛС контрбатарейної боротьби типу "Зоопарк" й т. д.

Засоби ураження (вогневі) — баражуючі боєприпаси типу "Куб" та "Ланцет", РСЗВ "Торнадо-Г", "Ураган", "Торнадо-С", САУ "Мста-С", "Гиацинт-С", СГ "Малка", мінні загороджувачі типу "УМЗ", літаки Су-24М та Су-34.

Дальня зона — відповідальність командувача УВ (угрупування військ) від 100 км й більше.

Засоби розвідки та моніторингу — космічні апарати (КА) системи оптико-електронної розвідки "Янтарь", агентурна розвідка та БПЛА типу "Форпост" й схожі з ним, ТТХ яких дозволяє вести оптико-електронну та радіотехнічну розвідку на відстанях до 100 й більше км.

Засоби ураження (вогневі) — оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК) "Искандер-М\К\Э", літаки типу Ту-22М3, Миг-31К\І, Су-24, Су-34, ударні БПЛА типу "Герань" / "Шахед -131\136" та СТРГр (на ЗРС С-300\400).

Частина з цих засобів ураження застосовується – як в інтересах командування окремих УВ, так й для ураження цілей стратегічного характеру.

Тобто вже протягом кількох місяців росіяни намагаються усе це застосовувати не розрізнено, "на замовлення" окремих командирів, командуючих (начальників), як то кажуть, "за потребою"… а систематизувати й зв’язати в єдину чітку систему.

Особливо, стосовно процесу "передавання даних", з моменту виявлення, до моменту ураження (з цим в них проблеми носять некритичний, локальний характер й піддаються усуненню).

Для того, щоб воно запрацювало як чіткий механізм загалом, а не окремими своїми елементами, їм потрібно набути двох ключових спроможностей — можливості працювати у режимі "он-лайн" в цих розвідувально-ударних контурах, причому на всіх цих трьох рівнях, а також мінімізувати між розвідкою та ураженням кількість "зв’язуючих" ланок управління.

Іншими словами, для цього їм потрібні відповідні засоби АВТОМАТИЗАЦІЇ (ну й відповідно, облаштовані належним чином ПУ\КП), а головне, такий собі своєрідний "інтернет" між розвідкою та вогневими засобами.

Адже очевидно, що ця система не працюватиме ефективно "через ТАП-ік" чи "голосом по радио". Не все у них зараз виходить в цій царині, але вони дуже стараються.

І на жаль, вже перші результати цієї систематизації системи ураження противника ми вже можемо спостерігати на практиці. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.