Наталка Денисенко про родину, творчість та підтримку ЗСУ - ексклюзивне інтерв'ю для Фокуса

Окрім успіхів на екрані, Наталка також активно займається благодійністю та допомогою Збройним силам України, особливо підтримуючи підрозділ, у якому служить її чоловік.

У той самий час, вона зберігає особисте життя, виховує сина і демонструє, як навіть у найскладніших умовах можна залишатися сильною, відданою родині та своїм принципам.

В ексклюзивному інтерв'ю Фокусу українська акторка розповість про свій досвід, як вдалося адаптуватися до нових реалій, зберегти баланс між родинними обов'язками і професійними здобутками, а також про роль творчості в житті під час війни.

Наталка Денисенко – акторка, інфлюенсерка, наставник, мама, дружина військового? Ким сьогодні відчуваєте себе? Напевно, найточніше буде сказати, що передусім я відчуваю себе особистістю та жінкою.

Всі інші ролі – акторка, інфлюенсерка, наставниця, мама, дружина військового – безумовно важливі, але вони йдуть слідом за цим. Це мої досягнення у професійному та сімейному житті, але передусім я – жінка. Повномасштабне вторгнення суттєво змінило пріоритети.

Усі ці титули, регалії наче трохи стерлися, як і багато іншого в житті. Під впливом цих подій я ще більше усвідомила, наскільки важливо залишатися людяною. І зараз, коли думаю про себе, найперше, що спадає на думку – це бути людиною в повному сенсі цього слова.

Нещодавно ви створили авторський курс акторської майстерності, чим він унікальний та чим відрізняється від аналогів? Я не створювала курс з акторської майстерності. Мій курс "Голос на мільйон" — це унікальний тренінг, спрямований на покращення голосу, вимови та дикції.

Чим він відрізняється від інших? Насамперед тим, що базується на моєму власному досвіді. Багато хто знає мене як акторку дубляжу та озвучування, але не всі знають, що на четвертому курсі університету ім. Карпенка-Карого я вже викладала.

Я навчалась на факультеті "Диктор та ведучий програм телебачення", і мій майстер Аркадій Непиталюк запросив мене викладати "Техніку мови" на акторських курсах. Під час викладання я працювала з людьми, які не мають творчої професії — це були юристи, вчителі, студенти.

Саме тоді я зрозуміла, як важливо адаптувати професійні техніки для тих, хто не є акторами чи ведучими. Мій курс спрямований на те, щоб допомогти людям покращити свою вимову та навчитися публічним виступам, навіть якщо вони не мають досвіду в творчих сферах.

"Голос на мільйон" допомагає кожній людині розкрити власний, унікальний голос, не копіюючи манеру телеведучих чи дикторів, а знаходячи впевнене, природне звучання. Усі уроки спрямовані на те, щоб учасники відчули силу свого голосу, покращили дикцію та впевненість у собі.

І це працює на 100%! Мій онлайн-курс дозволяє самостійно опанувати необхідні навички для професійного та особистісного розвитку. Ви родом з Чернігова — це місто неодноразово було під обстрілами.

Чи давно там були? Як сьогодні живе Чернігів? Як підтримуєте рідне місто? Нещодавно я була в Чернігові з сином. Мої батьки досі живуть там, тож для мене це завжди буде моя батьківщина, місце, де я виросла. Місто живе і, я скажу, виглядає доволі добре.

Під час останнього візиту ми з Анатолієм Анатолічем знімали програму про Чернігів, і я була вражена, як квітнуть парки, які чисті й доглянуті вулиці. Місто підтримується в чудовому стані, завдяки старанням місцевої влади.

Люди там усміхнені, попри всі труднощі, і це свідчить про неймовірну силу Чернігова. Як я підтримую рідне місто? Я завжди з гордістю розповідаю про нього в інтерв'ю та на телебаченні. Мені приємно бути його амбасадором і нагадувати, яке сильне та красиве наше місто.

Коли місцеві журналісти просять дати інтерв’ю, я завжди намагаюся відгукнутися. Під час початку повномасштабного вторгнення я активно допомагала.

Особливо тоді, коли була загроза окупації, брала участь в організації евакуації, шукала транспортні засоби для батьків та інших жителів міста. Тісно співпрацювала з волонтерами. Хоч зараз я не так активно залучена, але всім серцем залишаюся з Черніговом.

Ваш чоловік з перших днів служить на фронті. Чи часто вдається бачитися? Як підтримуєте стосунки на відстані? Зараз нам вдається бачитися трохи частіше, але були періоди, коли ми не бачилися по 4 місяці.

Для когось це може здатися коротким терміном, адже багато людей не бачать своїх рідних ще довше. Проте я зі своїм чоловіком щодня на зв’язку. Якщо він знає, що кілька годин або цілу ніч не матиме змоги вийти на зв’язок, він завжди попереджає мене.

Одного разу він не виходив на зв’язок, і я була готова їхати його шукати. Я йому тоді сказала, що якщо він пропаде на декілька годин без попередження, я одразу вирушу до нього. Відтоді він завжди попереджає мене про будь-яку відсутність зв’язку.

Підтримую наші стосунки усіма можливими способами, адже сім’я для мене дуже важлива. Мій чоловік також поділяє мої цінності і робить усе, щоб залишатися на зв'язку. Це стосується і нашого онлайн-спілкування, виховання сина та навіть інтимних моментів, таких як онлайн-секс.

Я відкрито про це говорю, тому що вважаю, що це важливий складник у підтриманні стосунків на відстані. Я, як жінка, роблю все можливе для збереження нашого емоційного, душевного та сексуального зв’язку.

Беру на себе відповідальність за це і докладаю максимум зусиль, щоб наше спілкування залишалося живим і насиченим, використовуючи наші маленькі сімейні традиції. Розкажіть, чим захоплюється ваш син, чи подобається йому акторство? Мій син — точно не актор, це 100%.

Акторська професія передбачає виконання того, що тобі кажуть, а мій син ніколи в житті не робитиме те, що йому наказують. Наприклад, попросити його розказати вірш або заспівати пісню — це марно. При цьому він чудово розмовляє: чітко, красиво, з гарною вимовою і виразністю.

Він використовує такі цікаві фрази, що я навіть не знаю, звідки він їх бере — можливо, з книжок чи мультфільмів. У нього також відмінний слух, він добре співає і вміє пародіювати різні голоси. Напевно, це тому, що я часто читаю йому казки в різних ролях.

Одного разу я навіть взяла його на студію озвучення, адже в нього є всі задатки для цього: чітка мова і вміння змінювати голоси. Але він сказав: "Я не хочу, не буду", — і стоїть на своєму. Якщо йому не хочеться співати чи зніматися на камеру, він цього не робитиме.

Він завжди каже: "Не знімай мене, я не хочу". У нього дуже чіткі особисті кордони, і це вражає. Мій син більше захоплюється технікою. Йому подобаються конструктори, особливо ті, де треба працювати з електрикою.

Він дуже захоплюється залізницями, постійно будує міста й купує нові вагони. Він спокійний і зосереджений, може годинами гратися, наприклад, ліпити з пластиліну.

Навіть астролог каже, що у нього є схильність до інженерних справ, можливо, навіть до медицини чи естетичних наук. Думаю, що коли він виросте, багато професій зміняться, і він точно знайде своє місце у світі.

Я завжди його підтримаю і ніколи не змушуватиму робити те, чого він не хоче. Чи займаєтесь благодійністю? Як допомагаєте ЗСУ? Зараз, думаю, кожен українець скаже, що допомагає. Ми всі, хто має можливість, займаємося благодійністю і допомагаємо ЗСУ.

У мене, як у публічної людини, є трохи більше можливостей організовувати збори і використовувати свою творчість для допомоги. Зокрема, я маю проєкт "Наталка-читалка", де я читаю вірші українських поетів під звуки фортепіано.

Це благодійні вечори, на які люди купують квитки, і 100% отриманих коштів йде на підтримку ЗСУ. Зараз я активно допомагаю в реабілітації хлопців з підрозділу мого чоловіка, і всі ці вечори спрямовані на підтримку саме їх.

Раніше я купувала необхідне для їхніх потреб — тепловізори, речі для обігріву. Наприклад, взимку збирали кошти на обігрівачі, коли була така потреба. На початку повномасштабного вторгнення я разом з командою збирала на карету швидкої допомоги.

Також підтримую збори, які організовують мої колеги та друзі. Стараюся не залишатися осторонь, тому що зараз дуже важко збирати кошти на будь-які потреби. Я знаю це з власного досвіду, тому завжди намагаюся допомагати всіма можливими способами.

Як ви вважаєте, чому навіть під час війни творчі професії залишаються настільки актуальними? Як підтримуєте свій моральний дух? Чому навіть під час війни творчі професії залишаються актуальними? Тому що без творчості люди просто не зможуть вижити.

Для ментального, психологічного та духовного здоров’я необхідно давати собі можливість перемикатися. Якщо ми постійно сидітимемо у новинах і думатимемо лише про війну, це може нас зламати. Я не кажу, що ми маємо забувати про війну — про таке не забувається ніколи.

Ми будемо пам'ятати про це до останньої хвилини свого життя. Але для того, щоб ефективно допомагати і бути корисними громадянами своєї країни, потрібно підтримувати свій моральний стан. І творчість — це саме те, що допомагає мені в цьому.

Багато людей пишуть: "Наталочко, ми подивилися якусь комедію чи серіал з вами і так відпочили, було дуже класно!". І я розумію, що даремно на початку повномасштабного вторгнення думала, що моя професія більше не потрібна. Тоді мені здавалося, що все, що я робила, втратило сенс.

Але зараз я чітко бачу, наскільки це важливо. Навіть ті вірші, які я записую і публікую в Instagram, допомагають людям. Вони відволікаються, закохуються в українську літературу, поезію, і це працює на благо нашої культури та країни.

Згадайте навіть Другу світову війну: актори приїжджали на фронт, давали концерти, співали пісні. Це було дуже важливо тоді, і зараз теж. Якщо зникне творчість, то це буде смерть культури, а разом з нею й нашої країни.

Саме тому творчі професії залишаються настільки важливими — вони не дають нашому ментальному стану впасти на дно. Що стосується мого морального духу, то саме творчість мені допомагає триматися. Мої благодійні вечори "Наталка-читалка" дуже підтримують мене.

Приходять люди, яким потрібна ця доза творчості, і для мене це велика підтримка. І ще важливо, що цим самим люди допомагають ЗСУ. Окрім творчості, я відкрила для себе викладання. Я вже згадувала, що маю свої курси "Голос на мільйон" та "Жінка на мільйон".

Це освітні продукти, які дають мені змогу бути корисною для суспільства, для людей, для країни, в якій я живу. Це приносить мені моральне задоволення і спокій, адже я роблю щось хороше і важливе для людей. І, звісно, моя найбільша підтримка — це син.

Діти сприймають цей світ зовсім інакше, і заради них ми маємо бути сильними. Коли ти усвідомлюєш, що за тебе є маленька душа, за яку ти несеш відповідальність, це додає тобі сил.

Нагадаємо, раніше ми писали, що Анастасія Приходько відповіла, чи спілкується з Меладзе і чому вона проти євроінтеграції України.