"Нравітся – нє нравітся, тєрпі, моя красавіца". Як росіяни рятують свої шкури від війни

Ми з України Декілька людей за сьогодні запитали: "Що ж тепер буде?" Кожному відповів приблизно те саме. Якщо коротко, нічого нового.

Якщо ж розгорнутіше, то вся бравада, яку розганяють глашатаї кремля всіх рівнів на тему "Ось тепер Росія воюватиме всерйоз", абсолютно нічого під собою не має. Росія воює всерйоз уже 200 днів. Вони не мають жодних обмежень у діях.

Вони давно порушили більшість законів і традицій війни. Вони давно використовують заборонену зброю, цілеспрямовано вбивають цивільних, ґвалтують і мародерствують на окупованих територіях тощо.

Щоразу вони вигадують нові "червоні лінії" та забувають про них відразу після того, як їх порушують. Розповіді про "тепер це буде територія Росії, атака на неї сприйматиметься як напад на Росію" смішні.

Вони ж самі через кожні два дні розповідають про ракетні удари та дрони-камікадзе в Білгородській області. Чи Білгород — це не така вже й Росія? Так само, як і розповіді про те, що зараз мобілізують усю військову еліту.

Весь збрід із числа відморозків, які мають бойовий досвід, мобілізували в перші пів року. Якщо ж людина, яка має подібний досвід, не захотіла їхати воювати за гроші за контрактом, то навряд чи вона захоче їхати вмирати в Україну безплатно в межах мобілізації.

І подібні нюанси можна знайти абсолютно за будь-яким пунктом їхньої пропаганди. І щоби двічі не вставати, коротко висловлюся з приводу антивоєнних мітингів.

Сьогодні росіяни виходять на вулиці не за мир, не за припинення війни, вони виходять за право жити й не бути гарматним м'ясом у межах деменційних фантазій бункерного діда, який вирішив вписати себе в історію як найкривавішого диктатора XXI століття.

Тому всі ці мітинги — це спроба врятувати свою власну шкуру та шкуру свого близького. Це, звичайно, добре, що в Росії все більше набирають популярності антивоєнні настрої. Але доки кремль не горітиме, користі від них не буде.