Як змусити Росію платити: нова стратегія санкцій США на користь Україні

Йдеться про вторинні нафтові санкції, за яких Росії доведеться платити в казначейство США збір за кожне постачання.

Незважаючи на те, що Росія і Україна вели переговори про припинення вогню з американськими представниками в Саудівській Аравії, президент Росії Володимир Путін не продемонстрував реальної прихильності припиненню війни. Президенту Трампу потрібні кращі карти.

Кілька тижнів тому президент висунув ідею введення санкцій і тарифів на російський імпорт. Але Кремль поставився до цього зі зневагою — головним чином тому, що Сполучені Штати майже нічого не імпортують з Росії.

Великі фінансові та торговельні санкції діють здебільшого вже приблизно три роки, і їх явно недостатньо для досягнення миру. На щастя, є простий спосіб поліпшити становище американців.

Адміністрація має запровадити санкції проти будь-якої компанії або приватної особи — у будь-якій країні, — які беруть участь у продажу російської нафти і газу. Росія може уникнути цих так званих вторинних санкцій, заплативши в казначейство США збір за кожне постачання.

Цей платіж називатиметься російським універсальним тарифом, і він починатиметься з низького рівня, але збільшуватиметься з кожним тижнем, що мине без укладення мирної угоди. Кораблі перевозять більшу частину російської нафти і газу на світові ринки.

Вторинні санкції — якщо Росія не зробить необхідних виплат — торкнуться всіх учасників угоди, включно з власником танкера, страховиком і покупцем.

У Росії доходи від продажу викопного палива і військові витрати взаємопов'язані, хоча країна також може використовувати свій фонд національного добробуту та інші джерела.

Експорт викопного палива є основним джерелом доларових доходів для Кремля, який залежить від твердої валюти для купівлі зброї та інших військових постачань з-за кордону й оплати північнокорейських солдатів.

Наразі країна щодня експортує сиру нафту і нафтопродукти на суму приблизно 500 мільйонів доларів і природний газ на 100 мільйонів доларів. На військові витрати у 2025 році Кремль заклав трохи меншу суму — майже 400 мільйонів доларів на день.

Російський універсальний тариф відразу ж забезпечить Сполучені Штати грошима, на відміну від запропонованого українського фонду критичних мінералів, якому знадобляться роки, щоб принести хоч якийсь прибуток.

Мито в розмірі 20 доларів за барель нафти може приносити до 120 мільйонів доларів на день (понад 40 мільярдів доларів на рік), а додаткові доходи можна отримати, якщо ввести аналогічне мито на природний газ.

Кожен долар, зібраний Сполученими Штатами, — це долар, який Росія не може витратити на фінансування своєї війни. В ідеалі така політика має змусити Росію піти на переговори.

В іншому разі Сполучені Штати, як і раніше, збиратимуть мільярди щорічно, що може допомогти фінансувати запропоноване паном Трампом скорочення податків.

За такого сценарію Росія фактично допомагатиме повертати американські податки, використані для надання допомоги Україні в захисті від нападу Росії.

Протягом останніх трьох років західні санкції та обурення громадськості, включно з відмовою деяких докерів розвантажувати російські нафтові танкери, змушували Росію шукати нових покупців і продавати свою нафту зі знижкою, як порівняти зі світовими цінами.

За останні 12 місяців знижка на нафту становила в середньому приблизно 9 доларів за барель, а у квітні 2022 року сягала 35 доларів за барель. Незважаючи на зниження цін на нафту, Росія зберігає обсяги експорту, забезпечуючи стабільну пропозицію на світовому нафтовому ринку.

Вводячи додаткові санкції, якщо не буде виплачено універсальний російський тариф, Сполучені Штати отримуватимуть частину доходів, фактично збільшуючи знижку на російську нафту.

Продовження Росією експорту, незважаючи на великі знижки протягом останніх трьох років, дає змогу припустити, що вона продовжуватиме експортувати нафту в тому ж обсязі. Це дасть змогу зберегти стабільність світової пропозиції нафти і сприятиме стримуванню цін на неї.

Видобуток нафти і газу в Росії обходиться недорого, і вона значною мірою залежить від доходів, які вони приносять, тому у неї немає іншого вибору, окрім як продовжувати продавати їх, навіть за нижчими цінами.

У той час як Трамп може прийняти цю стратегію, Конгрес може зміцнити його позиції на переговорах, ухваливши законопроєкт, який сам собою вводить універсальний тариф для Росії.

Це дасть змогу президенту захистити свої зв'язки з Путіним, зваливши провину за ухвалення цього заходу на Конгрес. Крім того, він сам вирішуватиме, чи підписувати законопроєкт і коли, що дасть йому додаткові важелі впливу на Росію.

Можливо, саме обговорення такого законопроєкту допоможе підштовхнути Кремль до укладення мирної угоди.

Поєднання вторинних санкцій, сильного інструменту в економічному арсеналі США, з тарифами, подібними до мит, може чинити тиск на Путіна, поставивши під загрозу його найцінніше джерело доходів. Це також полегшить пану Трампу виконання його обіцянки про міцний мир.