By Eliza Popova
Ми з України У Москві реально бояться, що протягом місяця успішна оборона "по Осколу" може закінчитися блискучою обороною по Айдару, якщо не по Деркулу. З автоматичною втратою Лисичанська, залитих кров'ю руїн Сєвєродонецька та Рубіжного.
Статися це може якраз до ювілею Путіна. Ось правда, день народження — сумне свято буде. Тому зараз Путіна штовхають до загострення як мінімум на рівні риторики. Наступ українських військ на Харківщині поставив московські угруповання в глухий кут, викликав розгубленість.
Зверніть увагу: ключові речники РФ просто зникли з ефірів. Конкурентне угруповання відкрито тролило Медведєва на цю тему. Мовляв, замовк Медвед, не жге більше. Та й сам Путін знітився, бурмотів щось невиразне.
У відсутності чітких команд вертикаль починає буксувати та руйнуватися. Вакуум починають заповнювати кадирови, пригожини і аксьонови. Ті, хто не хоче згинути під уламками, зараз штовхають президента РФ розпалити більшу пожежу.
"Негайний референдум" — це загроза анексії без жодних реверансів та ігор у народне волевиявлення. Фактичне визнання військової поразки. З таким самим успіхом можна було провести "референдуми" до 24 лютого. Для Росії було б менше витрат.
Використання "референдумів" для ядерного шантажу фактично звужує маневр РФ до однієї опції, у разі залучення якої російська еліта на кілька поколінь стане законною ціллю.
Зловживання погрозами (не кажучи вже про можливе "включення" "ЛДНР" до РФ) закриває шлях до переговорів. Без яких страждають інші російські угруповання.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
