Перестати бути радянською армією. Як ЗСУ мають змінитись після трагедії 128-ї бригади

Трагедія 128-ї окремої бригади не має повторитись — ніколи і ніде, закликає військовослужбовець Юрій Гудименко. А для цього ЗСУ мають перестати бути маленькою радянською армією — інакше просто не вижити. Трагедія зі 128-ю бригадою має стати останньою.

У нас просто немає вибору. Війна змінюється щопівроку. Методи управління змінюються набагато повільніше. Сама система залишається прорадянщеною наскрізь. Журнали, папери, шикування, плац, лом, статутний колір. Це в усьому або майже в усьому. ВЛК, відпустки, переведення.

Заборона одиночного купання. Посилити пильність. Не доводили. У нас немає вибору. Ми маємо змінитися, або померти. Маємо нарощувати ефективність, мутувати разом з війною. Зброя змінюється, підходи — ні. Маленька радянська армія не переможе велику радянську армію.

А ми прой…буємо так само і там само, де і вони. Так не має бути. Ми потребуємо не тільки на покарання тих, хто підставив пацанів зі 128-ї під удар. Ми потребуємо не тільки гідного вшанування їхньої памʼяті. Ми потребуємо змін. Адаптації. Гнучкості.

Модернізації і навчання на своїх помилках, якщо вже не виходить вчитися на чужих. Це боляче. Це дуже боляче, складно і непросто. Але це єдиний вихід. Адаптуйся, або помри. Еволюціонуй, або загинеш. Ми маємо це зробити.