Зброя для контрнаступу. Чого не вистачає Україні для перемоги – секретні сигнали з Рамштайну

Фокус разом із експертами розбирався, яку допомогу чекати і які сигнали з Рамштайну надіслали до Кремля. 14 лютого у Брюсселі завершилася дев'ята зустріч у форматі "Рамштайн". У ній взяли участь представники 54 країн.

"На порядку денному – зброя, яка потрібна Україні для захисту і, як наслідок, для переходу до контрнаступу, – каже Фокусу керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. – Це озвучив міністр оборони США Ллойд Остін.

Він сказав, що тематика цієї зустрічі стосується надання Україні тієї зброї, яка допоможе провести контрнаступ, це означає, що США і "Рамштайн" розуміють, прислухаються до запитів і потреб України, йдеться про танки і бронетехніку.

У питанні надання ППО та далекобійних ракет є значний прогрес. Важливе також питання підготовки українських військ, що ведеться ефективно".

Крім того, експерти зазначають, що існує необхідність задоволення поточних потреб, а саме – постачання артилерійських боєприпасів і снарядів, тому що їх ми використовуємо у великій кількості, відбиваючи атаки.

"Це питання актуальне завжди, адже Росія пішла на ведення війни за принципами Другої світової, з витратою великої кількості боєприпасів.

Тому Україні потрібно підтримувати цю гонку і також застосовувати велику їхню кількість, – зазначає директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Валерій Рябих.

– Стало відомо, що Франція та Австралія приєднаються до постачання боєприпасів для України. Такий потужний тандем має забезпечити суттєве зростання виробництва та постачання. США також прийняли програму значного збільшення виробництва боєприпасів".

Знаковим називають експерти і те, що Німеччина оголосила про відновлення виробництва боєприпасів для танків Gepard.

"Це демонструє, що Берлін не став чекати на Женеву і оголосив про початок виробництва на потужності Rheinmetall, що дає нам надію на поставку додаткової кількості цих систем.

Адже коли партнери постачають нам зброю, то зобов'язуються забезпечити боєприпасами, запчастинами, ремонтом та навчанням", – продовжує аналітик.

Мусієнко зазначає, що розмови про те, що Україна використовує велику кількість боєприпасів, справді ведуться, але це не означає, що хтось говорить про неефективність. Україна просить стільки, скільки потрібно для ведення війни.

"Ефективність підтверджується тим, що Росія не досягла перемоги у війні і була змушена залишити майже 60% територій, які вона окупувала з початку повномасштабного вторгнення, – продовжує експерт.

– Бойові дії ведуться дуже інтенсивно, нам потрібна велика кількість зброї, яку ми використовуємо. На потреби та запити, про які говорив генсек НАТО Столтенберг напередодні "Рамштайну", реагують і США, і інші країни.

США виділили місцевим компаніям $522 млн на додаткове виробництво снарядів та боєприпасів для артилерії України. Ці снаряди мають термін поставки — березень. Про нарощення виробництва зброї заявляв i міністр оборони Німеччини.

Вiн заявив, що вже підписано контракти з виробниками, що прискорюватиме реакції багатьох політиків західних країн з метою перегляду політики після завершення Холодної війни, коли здавалося, що зброї багато не потрібно.

Ситуація снарядного голоду для української армії — неприпустима". Крім того, розширюється танкова коаліція – до неї приєдналося ще вісім країн. Але подібні новини — лише частина обіцянок міжнародних партнерів.

Як після зустрічі заявив президент України Володимир Зеленський, не про всі домовленості можна говорити публічно – "значну частину слід залишити за зачиненими дверима".

Наприклад, Валерій Рябих згадує про прохання України надати DPICM – касетні боєприпаси для артилерійських систем 155 мм, конвенційну зброю, розроблену США.

"Раніше вони не постачалися Україні, хоча в умовах масованого застосування противником живої сили могли бути дуже ефективними проти піхоти, — продовжує експерт. — Могли б збільшити показники втрат противника.

Ці боєприпаси були розроблені НАТО для протидії масовим радянським наступам, вони вибухають над скупченнями живої сили і техніки противника і, на відміну від звичайних боєприпасів, мають радіус до 100 м.

Якщо у зведеннях з'явиться цифра не 1000 знищених росіян на добу, а 5000 – це могло б деморалізувати супротивника.

Проблема в тому, що цi боєприпаси довгий час знаходяться на складах, і частина може не вибухати, а створювати небезпеку для подальшого вибуху, коли поряд будуть цивільні.

Хоча, якщо дивитися на те, що відбувається в районі Бахмута і Соледара, то там вже настільки міннонебезпечно, що працювати над розмінуванням потім буде потрібно дуже довго".

Напередодні засідання у форматі "Рамштайн" міністр оборони Олексій Резніков у Брюсселі демонструє журналістам хустку із зображеннями літаків: "Бачите, що це?" — Запитує Резніков. "Винищувачі. А звідки ви їх плануєте дістати?" — лунає питання.

"З неба", — міністр вказує пальцем нагору. Питання надання Україні літаків в останні місяці стало публічнішим. На цю тему говорив президент Володимир Зеленський під час візиту до Лондона, Парижа та Брюсселя, а до того у Вашингтоні.

Але 14 лютого Ллойд Остін у Брюсселі заявив: "Сьогодні у мене немає жодних оголошень щодо літаків". Міністр уточнив, що може лише повторити заяву Байдена – той раніше повідомив, що США не надають Україні винищувачі F-16. "Те, що міністр демонструє хустку – добре.

Це демонструє наше бажання та розуміння того, чого ми потребуємо. На сьогоднішній день у нас немає жодних категоричних відмов. Навіть міністр оборони Німеччини сказав, що питання авіації – це питання трьох-чотирьох місяців, його потрібно обговорювати, — говорить Мусієнко.

— Просто зараз міжнародні партнери розставляють інші пріоритети — у вигляді артилерії, далекобійних ракет і бронетехніки. Питання авіації — у роботі. Думаю, врешті-решт рішення для України буде позитивним.

Можливо, спочатку Польща та Словаччина нам передадуть МіГ, а потім будуть американські F-16 або шведські Gripen. А, можливо, це буде паралельний процес". "Остін, відповідаючи на запитання про F-16, не дав однозначної відповіді, – наполягає і Рябих.

– Потім його запитали щодо пропозиції Польщі передати нам F-16 та МіГ-29, на що він сказав, що США не проти того, щоб якісь країни передавали Україні зброю, особливо Польща. Іншими словами, якщо Польща захоче передати нам F-16, США не будуть проти. МиГ-29.

А ми знаємо, що МіГ-29 у Польщі та Словаччині були частково адаптовані для використання в НАТО".

Коли йдеться про літаки, експерт повертається до питання про надання далекобійної зброї: " Раніше згадувалося про Storm Shadow, які зможуть діставати супротивника на відстанях від 250 до 1000 км.

Це може бути вдалим інструментом для посилення можливостей ЗСУ порушувати логістику супротивника, завдавати ударів по баз зберігання зброї, пального, боєприпасів, скупчення військової техніки, пункти управління. Ці ракети — повітряного базування, класу повітря-земля.

Не виключаю, що разом з ними обговорюється питання і передачі авіаційних засобів. Зокрема, тих, що могли б застосовувати цi ракети.

І є одна перевага: цю ракету можна використовувати як для сучасних літаків, для яких вона і призначена, літаків НАТО, так і адаптувати до літаків пострадянських конструкцій – МіГ-29 або Су-27, на які міг натякати міністр оборони.

У нас вже є приклади адаптації, йдеться про ракети Harm". При цьому експерт нагадує, що літаки можуть бути надані Україні лише після створення надійної системи ППО, про що зараз і йдеться.

"Думаю, що інші проривні, добрі для нас рішення ми зможемо почути під час візиту президента США Байдена до Польщі. Мені здається, що все відбуватиметься приблизно так само, як у питанні постачання танків.

Тоді закінчився "Рамштайн", і його підсумки були не оголошено повною мірою, а потім прозвучало оголошення Байдена про постачання Abrams. Німеччина заявила про Leopard. Процес пішов", — припускає Мусієнко.

Насправді "Рамштайн" – це ж розмова не тільки про конкретні поставки, а й про політику. Про тиск на Росію напередодні 24 лютого – дати повномасштабного вторгнення РФ до України.

Звернімо увагу, що каже голова об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі: "Росія програла стратегічно, оперативно, тактично. Вона сплачує надзвичайну ціну. …Ми надамо Україні можливості, підтримку, навчання".

І міністр оборони США Остін: "Ми… допоможемо Україні триматися під час весняного контрнаступу. Разом і терміново ми знову надамо підтримку, яку обіцяли Україні". Остін, не акцентуючи уваги, згадав, що союзники забезпечать та підготують для Збройних сил України вісім бригад.

Тобто ми бачимо щонайменше три меседжі Кремлю. "Важливо, що Остін сказав три слова: "весна", "контрнаступ", "вісім бригад", — зауважує експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу Віктор Кевлюк. — Міністр оборони США відкрив росіянам таке собі "вікно Остіна".

Мовляв, "панове" у Кремлі! У вас є час рівно до весни розпочати хоч якийсь наступ, адже якщо не почнете, то навесні й не зможете.

Задум виглядає непогано: виснажити противника в оборонних боях на складних ділянках за несприятливих погодних умов, змусити ввести в бій наявні резерви, після чого завдати потужного удару.

А може, і не один – свіжими, щойно сформованими, якісно забезпеченими та діючими в інших тактиках військами. Учасники "Рамштайну" спонукають бункер швиденько бігти в атаку або сідати за стіл переговорів. Але навряд чи вдасться вести перемовини за столом.

"Бункерних" чекають виключно на лавi підсудних". Іншими словами, міжнародні партнери перейшли від обережності та небажання дати Україні програти до рішучої ставки на нашу перемогу.

При цьому експерти не беруться сказати, коли може початися контрнаступ, і про скільки тижнів говорив Остін. Можливо, йдеться про квітень. "Війна – це шлях обману. Деякі заяви можуть спеціально вводити в оману, – каже Рябих.

– Поки що можна констатувати: терміни підготовки техніки, навчання особового складу, бойового злагодження підрозділів закінчуються приблизно до середини весни.

На цей час можуть установитися погодні умови, які забезпечили б просування механізованих підрозділів, припускаю це може бути весняно-літня кампанія, але при цьому не можна недооцінювати противника, він розуміє загрози для себе, намагається порушити плани.

Українська розвiдка свiдчить, що в Бахмутi супротивник намагаеться вплинути на термiни проведення кампанiї та взагалi на можливість її проведення, залучаючи наші резерви на полі бою зараз.