Війна як лакмусовий папір. Як вплине на стосунки вимушена розлука

Особливо для особистих стосунків. Відео дня Багато жінок наразі були змушені покинути свої домівки і чоловіків, забрали дітей і поїхали за кордон.

І що відбувається? «Вирвавши» себе з щоденної рутини, нормального життя «як у всіх», багато хто прозріває на відстані і усвідомлює, на чому насправді будувались та розвивались їхні стосунки, створювались сім'ї.

У тих парах, де було кохання, емоційна близькість та розуміння, розлука тільки підкреслює це. Чоловік та жінка підтримують стосунки на відстані, говорять про почуття, діляться потаємним, відчуваючи навіть гостріше, наскільки дорога тобі людина.

У тих парах, де давно жили за звичкою чи тому, що «сім'я повинна бути і все», настають проблеми, які партнери можуть навіть не усвідомлювати (не розумію, чому за ним не сумую і нам нема про що говорити).

Або жінка (чи обидва партнери) зітхають з полегшенням і навіть крізь величезну провину та сором визнають, що наразі їм зараз краще — вільніше дихають, впевненіше почуваються, а в декого і жага до життя просинається та наче крила виростають.

«Ніби з тюрми втекла», — як сказала одна моя клієнтка. Я вже не кажу про ту категорію сімей, де люди жили з серйозними проблемами — знущаннями, залежностями, абьюзом або важким розлученням.

Цим жінкам війна дала «законний» шанс на нове життя, уникаючи величезних проблем з урегулюванням цього мирним шляхом. Я не стверджую, що всі жінки стануть щасливими за кордоном та знайдуть своє справжнє кохання.

Схема не настільки прямолінійна, після ейфорії та зачарованості реальність може нахлинути досить суворо. Кожна жінка зараз так чи інакше стає чеснішою перед собою і відчуває, що відбувається насправді в її житті.

Без соціальних норм та правил, думок родичів чи суспільства, страхів «як я сама з дітьми» чи «кому я потрібна». І багато хто почувається краще — вільніше, щасливіше, радісніше саме з цих вище означених причин.

Війна змела усі внутрішні засуви і відкрила нам доступ до потужних архаїчних сил всередині себе — люті, волі до життя, свободи і любові.

Бо, вирвавшись зі звичних обставин, жінка усвідомлює, що вона справляється з тим, що здавалось неймовірно страшним і зупиняло (залишитись одною з дитиною), вчиться бути в безпорадності, яку можна витримати, просити та приймати допомогу, а не бути залежною, бути вдячною, а не винною.

І від цього стає краще, легше та навіть щасливіше, попри все, що відбувається довкола. Так, про це не прийнято говорити. Багато хто ховає за провиною, соромом чи мовчанням те, що з ними відбувається.

Але ви можете бути чесними перед собою і продовжити цей корисний процес, так несподівано початий війною. 1. Визнайте, що ви — сильна жінка, яка зуміла врятувати себе та свою дитину від війни. Це було нелегко, важко, але ви впорались.

Похваліть себе та відчуйте в собі мужність та силу. Їх вистачило на цю втечу в безпеку, їх вистачить і на нове життя. 2.

Честно подивитись на свої стосунки та спитайте себе: «Як я жила? Чому я жила саме так? За чиїми правилами і рішеннями я жила?» Завдання не знайти винуватого чи ворога, а подивитись відкрито на ті стосунки, що ви будували. 3.

Переведіть фокус на себе та спитайте: «Хто я? І як я хочу жити далі?» Саме зараз, відкинувши всю провину та сором, усвідомте, а краще запишіть свою відповідь. Намагайтесь тримати в фокусі тільки себе — не дитину, не чоловіка, не батьків, не норми суспільства.

Зараз саме час відвертості перед собою. 4. Дайте собі час осмислити та переварити все, можливо, визнати та прожити свої почуття. Ідеально, якщо ви це зробите з фахівцем-психологом.

Важливо не приймати ніяких життєвих рішень та дозволити собі пройти цей шлях наодинці з собою. В мирні часи люди їздили в духовні ретрити, щоб вирвати себе зі звичного оточення, а ви отримали таку можливість не за своєю волею.

Тож використайте її по максимуму, пізнаючи себе. Можливо ви себе навіть ніколи не знали. ⠀ Це важко — визнавати правду. Від неї хочеться втекти — у переживання, у гнів та злість, у тривогу, провину та сором, або навіть в нові стосунки.