By Natali Moss
Наразі є чотири країни (Нігер, Малі, Буркіна-Фасо, Гвінея), де за останній час відбулися військові перевороти на користь сил, які відкрито ставлять на військову співпрацю з Росією.
Натомість через ці країни проходить проєкт транс-сахарського газопроводу, над яким почали роботу рік тому, і який має транспортувати до ЄС 30 млрд кубометрів газу з Нігерії. Це половина обсягу, який ЄС купив у Росії минулого року.
Власне, ініціювали європейці, щоб замістити поставки з РФ, і основним двигуном була Франція, яка історично має вплив у Алжирі та Нігері. А ще Франція імпортує уран з Нігеру. Точніше – імпортувала, уже припинили відвантаження.
Дві третини постачання урану для атомної енергетики Франції – це сателіти РФ. А ще там праворуч від Нігера – Чад, союзник США, "острівець стабільності", на який тисне загроза поширення конфлікту із Судану, а з півдня – ЦАР, де вже давно і міцно закріпився Вагнер.
Чад там якось намагаються озброювати і підтримувати, але це слабка і бідна країна з населенням 17 млн. Яскрава картинка вимальовується, правда? Тому не варто вважати Африку просто прибутковим засланням для Вагнера.
Вони там успішно створюють трансконтинентальний пояс нестабільності, підривають енергетичну безпеку Європи та всіляко "витирають ноги" об Францію, де політики, обтяжені своїм колоніальним минулим, навіть уникають говорити про це прямо.
Франція, в якої є військовий контингент в Нігері, вже оголосила евакуацію європейських громадян з країни, через напад на посольство та заяву від Малі та Буркіна-Фасо, що будь яка інтервенція проти путчу буде розглядатися, як оголошення війни.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
