Операція переносилась на декілька днів. Як розпочалася деокупація Харківської області — розповідає лідер Гонору

 — Ми дуже пильно слідкуємо за тими новинами, які маємо на Харківщині, це щось фантастичне. Всі на цій адреналіновій голці, просто неймовірні речі відбуваються, всі супергерої.

Маю запитати вас, чи можете ви сказати, де перебуваєте? Які обставини, що відбувається там, де ви зараз? Відео дня — Я перебуваю на Харківщині, на першій лінії. Зараз лінія будується по річці Оскол.

Що відбувається? Ця операція довго планувалася, розкажу, може, кілька секретів, вона навіть переносилася на декілька днів через певні причини. Особисто я коли вперше про неї почув, дуже зрадів, що контрнаступ почався не тільки на півдні країни, а й на сході.

План був дуже амбітний, насправді зараз відбувається таке: друга армія світу просто біжить, кидає своїх людей, техніку, озброєння, кидає дуже рідкісне озброєння, яке нам удалося захопити, і тікає.

Тому зараз є місця, де все ж таки продовжуються бої, боями це назвати важко у розумінні таких боїв, які ми бачили в Серебрянці, Білогорівці, в Лисичанську, Сєвєродонецьку.

Це більше можна охарактеризувати як зачистки від окупантів, які ховаються в підвалах, переодягаються в цивільну форму, яких позабували в лісах, у лісосмугах тощо.

— Цікаво, якщо це можна розповісти, як для вас і вашого підрозділу почалася ця активна фаза контрнаступу? Якщо ми тут собі все правильно розуміємо, все почалося 8 вересня, з чого для вас усе почалося? — Для мене це почалося зі звільнення Балаклії, ми з хлопцями з самого ранку зайшли і закріпилися на Арсеналі, це склад у Балаклії, де було озброєння, яке тримали бойовики.

А далі всі дні у мене йдуть як один, я не знаю, який день тижня, не знаю, яке число навіть зараз. У деякі дні нам удавалося багато поспати, один день точніше, в інші дні я спав по декілька годин, сьогодні теж спав декілька годин.

Ми постійно йдемо вперед, вперед, вперед, ось так.

— Наскільки ви офігіли від того, як вони почали тікати, наскільки вони не були готові до таких потужних дій з боку ЗСУ? — Коли я бачив ті укріпрайони, які в них є, коли я бачив ту кількість техніки, ми в інтернеті всі бачили, що вже почалося обговорення навіть у руснявих телепрограмах про те, що готується контрнаступ.

Особисто я думав, що на нас чекатиме дуже важкий кровопролитний спротив з боку окупантів.

Але коли ми їх почали проломлювати і вони стали тікати, я був дуже приємно вражений і я вважаю, що це велика заслуга керівництва Збройних сил України, велика заслуга Залужного і багатьох-багатьох командирів, які планували цю операцію.

Також дуже важливо, що це велика заслуга волонтерів, тому що ми користувалися приладами нічного бачення, машинами, формою, нас гріла термобілизна, яку передавали волонтери.

І нас дуже гріла вся підтримка українців, мільйонів українців, які переживали за нас і раділи нашим успіхам. — Чи ви розумієте, в чому була помилка росіян? Зараз же вони, мабуть, робитимуть якусь роботу над помилками.

Чому вони настільки не очікували наших дій? — Ситуація з перемогою України неминуча, в мене навіть немає жодних сумнівів і не було їх із першого дня.

Я не знав, на якій точці ми зможемо їх зупинити, але я точно знав, що ми назад відвоюємо свою територію і буде звільнено все, зокрема і Крим, і Донбас, і Луганськ.

Хочу розповісти одну історію, яка дуже сильно мотивує особисто мене, і наявність таких підрозділів як, наприклад, 80-та десантно-штурмова бригада в українській армії, багатьох інших бригад. Вони дають дуже велику мотивацію, дуже велику віру у ЗСУ.

Наприклад, є таке дуже маленьке село Верхньокам’янське, розташоване біля Лисичанська. Я бачив героїзм цих хлопців, який мотивує, дає віру у ЗСУ.

Коли один батальйон тримав у день по чотири танкових атаки, коли їхало по 10 танків, ішло просто море піхоти, хлопці тримали, вчепилися зубами в землю, незважаючи на поранених, загиблих, вони змогли відстояти маленьке село, яке далі, я вважаю, буде хорошим місцем, звідки ми почнемо звільнення Луганщини.

І таких історій я можу розповісти дуже багато, коли ми, маю на увазі українці, збройні сили, героїчно боремося за кожен сантиметр нашої землі. А щодо русні ми бачили ситуацію, коли вони відступали з Київщини, Сумщини, Чернігівщини.

Там було видно, що в цих людей немає такої мотивації як у нас, тому ці події на Харківщині є закономірними, вони продовжуватимуться, і на Херсонщині, і на Донбасі тощо.

— Про Харківщину з’явилася [інформація], ніби росіяни хочуть повністю відійти з Харківщини, вони це називають згортанням. Чи ви вірите, що це справді відбудеться? Що це означатиме для нас? — У них насправді немає вибору.

Якщо вони не втечуть, будуть тут мертвими лежати або в полоні сидіти. Тут досить багато мотивованих і сильних організмів, підрозділів, які сильно налаштовані звільнити Харківщину і далі перейти трошки нижче.

Що це означатиме? Очевидно, що вже зараз російські війська абсолютно деморалізовані, вони посипалися, якщо простими словами. Зараз треба користуватися цим моментом, іти далі, далі, далі, звільняти нашу країну. — Я точно знаю, що ви брали в полон окупантів.

Що це за полонені, що за люди? — Це звичайні ситуації, тривіальним є тут зараз, коли російські солдати переодягаються в цивільну форму і намагаються втекти.