Ядерна пастка: як Путін та Сі Цзіньпін упіймали Трампа на гачок

Чи зрозуміють у КНР, а також у РФ, ідею глави Білого дому Дональда Трампа обмежити гонитву озброєнь та зменшити ядерну загрозу? Заклик США до укладення тристоронньої ядерної угоди грає на руку ворогам НАТО.

Не досягнувши конкретних результатів у досягненні своєї головної мети — припинення війни між Росією та Україною, — Дональд Трамп, схоже, зацікавився іншим надзвичайно амбітним проєктом.

Минулого тижня президент повідомив журналістам, що він ініціює переговори з Росією і Китаєм щодо ядерного роззброєння. "Ми не можемо допустити поширення ядерної зброї. Ми повинні зупинити ядерну зброю. Її сила занадто велика", — заявив він.

Фокус переклав статтю "Путін і Сі заманили Трампа у свою ядерну пастку" британської аналітики Ребекки Коффлер на порталі The Telegraph.

Авторка дослідила пропозиції США щодо обмеження певних видів зброї, та пояснила, що означають відповіді РФ та Китаю й чи відвернуть ідеї Вашингтона загрозу ядерної війни.

Із властивим йому апломбом Трамп заявив, що "Росія готова це зробити, і я думаю, що Китай теж буде готовий".

Декому може здатися незвичайним вибір моменту для цієї заяви, зробленої безпосередньо перед важливим китайським самітом, на якому Сі Цзіньпін і Путін відкрито продемонстрували ворожість до Сполучених Штатів.

Але президент вже не раз присоромлював своїх критиків, домігшись перемог на внутрішній і міжнародній арені, які багато хто вважав неможливими.

На жаль, при всій повазі до Трампа, укладення тристороннього договору про контроль над ядерною зброєю між Вашингтоном, Москвою і Пекіном — це грандіозний і, ймовірно, недосяжний проєкт, якими б шляхетними не були його наміри. Це шлях в нікуди з кількох причин.

Найочевидніша: Китай майже напевно не підпише жодної угоди про контроль над ядерною зброєю, ні двосторонньої, ні тристоронньої.

Стратегічні розрахунки Пекіна, оцінки загроз і доктрина ведення війни вимагають збільшення, а не зменшення його ядерного арсеналу, оскільки Китай прагне скоротити розрив із США і Росією, які володіють приблизно 90% світового запасу ядерної зброї.

Китай має намір до 2035 року потроїти свій нинішній ядерний арсенал, що налічує близько 500 боєголовок, до рівня, приблизно рівного арсеналам США і Росії. Уроки, винесені Пекіном з війни між Росією і Україною, лише посилили його рішучість збільшити ядерний арсенал країни.

Рішення НАТО не перевіряти готовність Росії застосувати тактичну ядерну зброю на полі бою в Україні обмежило допомогу, на яку Київ міг розраховувати під час конфлікту. Китай прагне домогтися аналогічного стримуючого ефекту щодо Тайваню.

Китай прискорює створення нових ракетних шахт, пускових установок і боєголовок і навряд чи змінить курс перед запланованим вторгненням на Тайвань.

Пекін неодноразово відхиляв пропозиції США про денуклеаризацію, зазначаючи, що не зацікавлений у приєднанні до двосторонніх переговорів між Росією і США.

Минулої середи Ґуо Цзякунь, представник міністерства закордонних справ Китаю, виключив участь Пекіна в тристоронніх переговорах щодо ядерного роззброєння, назвавши їх "нерозумними і нереалістичними".

"Китай і США перебувають на абсолютно різному рівні з точки зору ядерного потенціалу", — заявив Ґуо журналістам.

Дійсно, Пекін розглядає ініціативу Вашингтона як намір перешкодити йому стримати втручання США в конфлікт між Китаєм і Тайванем, звинувачуючи адміністрацію Трампа в створенні "підступних планів".

У 2020 році Фу Кон, тодішній глава департаменту з контролю над озброєннями міністерства закордонних справ, а нині постійний представник Китаю при ООН, висміяв пропозиції Вашингтона.

"Я можу запевнити вас: якщо США скажуть, що вони готові зійти до рівня Китаю, Китай з радістю прийме їх пропозицію наступного ж дня. Але ми чудово знаємо, що цього не відбудеться", — сказав він під час прес-конференції.

Всупереч думці Трампа, Путін також не має жодного впливу на прийняття рішень Сі Цзіньпіном.

Незважаючи на численні публічні демонстрації "стратегічного партнерства" і дружню поведінку Путіна і Сі цього тижня, Росія і Китай є геополітичними суперниками і потенційними майбутніми супротивниками в сухопутній війні на Далекому Сході.

Населення Китаю значно перевищує населення Росії (1,4 млрд проти 143 млн), тоді як територія Росії майже в два рази перевищує територію Китаю (6,6 млн кв. миль проти 3,7 млн кв. миль).

Москва і Пекін, які в своїй бурхливій історії неодноразово переживали сутички на кордоні і досі не вирішили територіальний спір на Далекому Сході Росії, цілком можуть вважати, що майбутній конфлікт — лише питання часу.

Стикнувшись із демографічним скороченням у країні і міграцією громадян Китаю в далекосхідний регіон, що триває вже десятиліттями, Путін ще в 2000 році попередив що, якщо в короткостроковій перспективі знехтувати цим регіоном, то "через кілька десятиліть його населення буде здебільшого розмовляти японською, китайською та корейською мовами".

На відміну від своїх західних колег, схильних мислити короткостроково, російські та китайські стратегічні планувальники оцінюють загрози на 50 і більше років вперед і, ймовірно, мають у запасі плани військових дій на випадок майбутнього конфлікту на далекосхідному кордоні Росії та Китаю.

Тактична ядерна зброя є центральною складовою російської стратегії оборони від китайського вторгнення, тоді як Пекін у своїх планах історично зосереджувався на людських ресурсах і конвенційних боєприпасах.

Відомо також, що Росія вже "симулювала" китайське вторгнення, в тому числі провівши навчання, що передбачають потенційне завдання тактичних ядерних ударів для протидії ворожим силам.

Хоча вони і не визнають цього публічно, російські військові стратеги вважають Китай другою за величиною геополітичною загрозою після США і НАТО.

Путін, імовірно, погодиться з пропозицією Трампа, проявивши інтерес до переговорів щодо ядерної програми і посиливши свій вплив на Сі, в рамках свого плану: перехитрити лідера США, виграти час щодо України й відтермінувати економічні санкції.

"Ядерна угода" — ще один фокус Путіна, покликаний підтримати амбіції Трампа на отримання Нобелівської премії миру і не викликати його гнів, незалежно від браку поступу в переговорах щодо України.

Незрозуміло, чому Трамп піддається на хитрість Путіна, адже досвід Росії в контролі над озброєннями чітко показує, що ядерні сили залишаться центральним елементом військової стратегії Москви на найближчі десятиліття.

Москва вже понад десять років модернізує свій і без того значний ядерний арсенал. Путін вийшов з Договору про ліквідацію ракет середньої й меншої дальності (РСМД), а у 2023 році — і з Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ).

Росія вже розробила ракети, що порушують договір, такі як ССК-8 (9М729) "Отвертка". Саме тому Трамп під час свого президентства призупинив участь США в Договорі про РСМД.

Зрештою, підтримка каналів зв'язку з супротивниками — завжди добре, оскільки знижує ризик непорозумінь і ненавмисних воєн. Скільки часу і людських ресурсів вкласти в недосяжний проєкт денуклеаризації Китаю, Росії та США — рішення за Трампом.