Злочинні та непідготовлені солдати. Кого і як посилали США на війну у В'єтнамі

By Natali Moss

Прагнення заткнути дірки в армії будь-ким призводить не до найкращих наслідків. Військовослужбовець Ігор Лученко показує це на прикладі армії США, у складі якої на в'єтнамську війну відправляли і дебілів, і кримінальників.

Як боролися з нестачею бійців у США під час В’єтнамської кампанії? Уроки для України. За ініціативою президента США Ліндона Джонсона та міністра оборони Роберта Макнамари, студентам коледжів дозволили отримувати відстрочку.

В результаті дефіцит призовників у військах заповнювався вихідцями з бідних верств суспільства та робітничого класу (як добре, що в Україні все навпаки!).

У 1966 році брак кадрів став особливо гострим, і Макнамара запустив Проєкт 100 000, представлений громадськості як закон про "соціальну корекцію". В його межах за п'ять років 345 тис.

осіб з низьким рівнем IQ та освіти долучилися до ЗСУ, ой, тобто до армії США, здобувши в американському суспільстві неформальну назву "Дебіли Макнамари" (англ. McNamara's Morons).

Незважаючи на те, що багато хто з цих людей непогано досягли успіху на службі, серед них фіксувалася велика кількість випадків СЗЧ, непокори наказам, нападів на товаришів по службі та інших військових злочинів. Однак, спочатку їм вдалося знизити гостроту кадрового голоду.

Тимчасово. Однак надалі, у зв'язку з втратами на Покровському напрямку, ой, тобто у боях із в’єтконгівцями, цієї кількості виявилося недостатньо — і функціонери Пентагона, що зневірилися, знову знизили вимоги до призовного контингенту.

В результаті в армію ринули карні злочинці, наркомани та психічно хворі, які в середовищі професійних військових не викликали нічого, крім зневаги.

Наприклад, комендант корпусу морської піхоти США Луїс Вілсон, не соромлячись, називав їх "покидьками суспільства", а генерал Вільям Вестморленд висловлював свій жах від присутності у військових лавах останніх років в'єтнамської війни цих "нерозумних, злочинних і непідготовлених" людей.

*** Нам слід ввести ЯКІСНІ, а не тільки кількісні показники ефективності роботи ТЦК. Приміром, якщо великий відсоток рекрутів певного ТЦК іде в СЗЧ, або навпаки, отримує службові нагороди — то відповідно й оцінювати таку роботу.

Відтак, додатковий бонус отримають ті підрозділи, у котрих відсоток СЗЧ менший — тоді ТЦК з більшою охотою туди направлятимуть рекрутів. (Звісно, за СЗЧ питання мають ставитися насамперед командирам, але це інша тема).