Чи може бути втеча РФ з Херсона військовою хитрістю? Думка ізраїльського підполковника

Російський генерал надто легко відмовився від Херсона — одного із символів опору України. Яким буде наступний хід "сирійського м'ясника"? Фокус переклав новий текст ізраїльського підполковника Еяля Пінко, присвячений російському відступу з Херсона.

Ведення війни повністю ґрунтується на обмані. Коли ми можемо атакувати, здається, що ми на це не здатні; поки ми діємо, ми повинні здаватися тими, хто сидить склавши руки; якщо ми поряд із ворогом, необхідно створити враження, що ми далеко.

А коли ми далеко від ворога, він має вірити, що ми поряд. Давайте закинемо вудки, щоб заманити їх, вдамо, що наша армія в розгубленості, — і потім знищимо противника.

Приблизно за десять днів до написання цієї статті, 9 листопада, міністр оборони Росії Сергій Шойгу наказав російським військам відступити з українського міста Херсон і передислокуватися вздовж річки Дніпро.

Генерал Сергій Суровікін, призначений двома місяцями раніше керувати військами, що воюють в Україні, представив Шойгу ситуацію в присутності преси та порекомендував відведення і перегрупування військ.

Російські війська вивели з Херсона 11 листопада, після дев'ятимісячної окупації міста. Перед остаточним відходом росіяни підірвали велику греблю і центральні мости — незрозуміло, жагою помсти чи через тактичну необхідність.

Після вибуху було помічено російських солдат, які тікали з міста в цивільному одязі. Час виведення військ здався дещо дивним на тлі загального стилю ведення бойових дій і керівництва Суровікіна, відомого як "сирійський м'ясник" і "генерал Армагеддон".

Суровікін сумно відомий своєю жорстокістю та безкомпромісністю. Тому, незважаючи на хитке становище російської армії, поспішний відхід із Херсона — одного із символів війни — зустріли з нерозумінням.

Одне з можливих пояснень цього відходу, особливо якщо врахувати, з якою урочистістю він був показаний по російському телебаченню, полягає в тому, що все це по суті було заздалегідь спланованим і розрахованим за часом обманом, щоб маніпулювати противником, контролюючи його сприйняття дійсності та змушуючи його припускатися помилок, створюючи цим вирішальну перевагу.

Маскування — це російська доктрина військового обману, що сягає корінням у Другу світову війну. Вона заснована на "прирученні" супротивника, який звикає до певних ситуацій. Росіяни вже використали цю доктрину під час війни в Україні.

Путін почав збільшувати частоту своїх погроз на адресу Зеленського приблизно за рік до початку війни, а потім розмістив 100 тисяч бійців уздовж кордону з Україною у березні 2021 року.

Через місяць Путін вивів війська, але в листопаді того ж року знову розмістив їх, а потім вивів. У січні 2022 року, за місяць до початку війни, Путін повторив цей маневр.

Протягом усього цього часу Україна, а також західні країни та НАТО вважали, що Путін лише погрожує і не вторгнеться. У березні 2022 року, під час чергової синхронної ходи, російські війська були спрямовані на окупацію Києва.

Це змусило українців відправити в столицю підкріплення з півдня — унаслідок чого південний фронт вдалося "легше" зайняти. Так росіяни отримали контроль над Херсоном та іншими містами у цьому районі.

Проте схоже, що російський генерал надто легко відмовився від Херсона — одного із символів українського спротиву.

Чи справді це тактичний хід, покликаний дати Росії простір для перегрупування, як сказав Суровікін Шойгу? Чи це ще один класичний російський обман, покликаний скористатися почуттям перемоги українців, що наближається, щоб атакувати із ще більшою силою? Найближчі дні, які характеризуються суворою зимою, що вже прийшла на поля боїв України, безперечно, допоможуть нам розгадати цю загадку.