Сумська загроза. На що реально здатні війська РФ на північних ділянках фронту
Очевидно, командування противника на Харківському операційному напрямку не полишає сподівань виконати своє головне найближче завдання — взяти під контроль м.
Вовчанськ й створити умови для подальших активних дій своїх передових підрозділів у південному та південно-східному напрямках. Але протягом крайніх двох діб противник спробував певною мірою наростити свої зусилля у тактичній зоні, не тільки безпосередньо у районі м.
Вовчанськ, а й відновивши свої спроби атакувати по напрямку на с. Липці.
Зокрема, передові підрозділи 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника, при підтримці приданих їм підрозділів 11-го армійського корпусу\АК (7-го окремого мотострілецького полку\омсп, так званого "Африканського корпусу" та низки інших), атакували по двох напрямках: З них противник зміг просунутись лише вздовж р.
Липець на відстань до 1-1. 2 км. Наскільки я розумію, загалом закінченням першого етапу свого наступу на цьому напрямку російське командування буде вважати вихід своїх передових підрозділів на рубіж Липці — Веселе.
Але цілком можливо, що реалізація цих побажань або суттєво затягнеться, або взагалі не трапиться. Що стосується безпосередньо району м.
Вовчанськ, то очевидно, протягом крайніх двох діб командування противника намагалося створити умови для більш-менш сталого закріплення положення своїх передових підрозділів як в самому місті, так й західніше, вздовж західного берега р.
Сіверський Донець, по напрямку Огірцеве — Бугруватка.
З цією метою підрозділи 2-ї "Таманской" мотострілецької дивізії (ймовірно, зі складу її 1-го танкового полку\тп та 1-го мотострілецького полку\мсп), або 47-ї танкової дивізії\тд, зайняли повністю лісовий масив між Бугруваткою та Огірцеве до р.
Сіверський Донець, українські війська на цій ділянці, очевидно, повністю відійшли на східний берег річки.
В районі самого міста Вовчанськ, ймовірно, передові підрозділи противника зі складу бригад його 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) – 138-ї та 25-ї окремих мотострілецьких (омсбр) докладають "титанические усилия", аби утриматися в самому місті.
На цей момент, противник, очевидно, утримує район Вовчанського м’ясокомбінату та старого аеродрому північніше міста, а також декілька прилеглих кварталів вздовж вулиць Терешкової та Новоселівської.
Декілька спроб противника атакувати з боку аеродрому по напрямку углиб міста були зупинені передовими підрозділами ЗСУ інтенсивним вогневим ураженням по бойовим порядкам атакуючих підрозділів противника. На цей момент, ситуація в районі м.
Вовчанськ для українських військ жодним чином не виглядає "катастрофической", як про це дурнуватими голосами галасують "достоверные источники" російської етимології, а за ними — декілька вітчизняних довбограїв.
Річ у тому, що вона МОГЛА БИ бути такою, якби противнику вдалося просунутись вздовж р. Сіверський Донець не тільки по західному її берегу, а й по східному, по напрямку Гатище — Синельникове, перед цим форсувавши р. Вовчу з півночі на південь.
Але на цей момент, судячи зі всього, підрозділи ЗСУ достатньо успішно утримують свої передові позиції по цьому напрямку. Й відповідно, забезпечують можливість повноцінного матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) наших підрозділів, які оперують в районі м.
Вовчанськ, а також – відповідний маневр силами та засобами по цьому напрямку. Тепер, щодо можливих дій противника по Сумському операційному напрямку.
У складі тактичної групи "Курск" противник має\мав у розгорнутому стані: Загалом, на цьому напрямку було десь 9-10 тисяч росіянських "тушок", задрапірованих у військову форму.
Однак, вже перед самою активізацією противника на Харківському операційному напрямку на цей же напрямок прибули підрозділи зі складу його 44-го армійського корпусу (АК) – 30-го мотострілецького полку (мсп) 72-ї мотострілецької дивізії (мсд), а також 128-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр).
Частина з них навіть розвантажувалась на залізничній станції "Курск". Загалом, командування противника перегрупувало на цей напрямок підрозділи загальною чисельністю – до 3700-3750 ДОДАТКОВИХ "тушок" із штатним озброєнням та військовою технікою (ОВТ).
На відміну від формувань групи "Курск", які діяли на цьому напрямку раніше, причому частково перебуваючи у статусі "відновлення", це були цілком боєздатні та укомплектовані підрозділи.
Тому немає нічого дивного в тому, що їх частково використали в подальшому саме на Харківському операційному напрямку. Хоча не всіх і в достатньо обмеженому масштабі.
На цей момент, якщо ми ведемо мову про можливу активізацію противника саме на Сумському операційному напрямку (зі слів генерала Буданова), то проглядаються у цьому сенсі два найбільш ймовірних напрямки: До речі, на першому напрямку, очевидно, противник ще "дотягує" якісь додаткові сили й засоби (цілком можливо — з інших оперативних напрямків).
А в районі Грайворона, судячи зі всього, окрім тих батальйонів зі складу групи "Курск", які були тут розгорнуті раніше, ймовірно "зашхерилась" саме 128-а омсбр 44-го АК, причому, можливо, навіть у "повному складі". Таким чином, підсумуємо.
Ну, або спробуємо "скласти до купи" декілька очевидних речей, які маємо сумнівне задоволення зараз спостерігати.
Як на мене, загальна "доцільність" цього кремлівського перфомансу у нашому Харківському (й можливо, Сумському) прикордонні навіть з військової точки зору (бо з військово-політичної — трохи складніше) виглядає на сьогодні, м’яко кажучи, сумнівною.