Кінець "тюрми для героїв": шість способів поліпшити українську армію
Облиште мрії про те, що ми зможемо добрати у збройні сили якусь додаткову кількість воїнів і нарешті виграємо війну. Ні добровільно, ні примусово українське суспільство на це не здатне.
І практика інтенсивної бусифікації останніх пів року це показує, і досвід рекрутингу розкручених військових брендів про це свідчить. Приплив нових реальних кадрів у ЗСУ ну дуже скромний. У нас немає іншого виходу, як розраховувати на тих, хто вже є у війську.
А зараз у війську, мабуть, 80% цивільних у минулому людей. Для того, щоб знайти рішення проблемі наповнення армії, має сенс саме їм, ексцивільним, дати можливість формувати кадрову політику збройних сил і налагодити стосунки із суспільством.
Бо вони, ці ексцивіли, порівняно із професійними військовими, своє суспільство залишили недавно і розуміють його набагато краще, відтак цю проблему зможуть вирішити ефективніше.
Давайте чесно визнаємо, що ніякої масованої демобілізації після 36 місяців війни не буде, тому що вже зараз не готується заміна. Темпи мобілізації ледь конкурують з рівнем втрат.
Тому, крім іншого, має сенс зосередитися на порятунку того людського ресурсу, котрий вже зараз воює. Кілька прикладів такого ставлення — нижче. Словом, армія має перестати бути "тюрмою для героїв", за влучним виразом одного із бійців.