Енергетична анексія: чим обернеться для України підключення Росією ЗАЕС до своєї енергосистеми
Фокус розібрався, наскільки це небезпечно для України й чи може Росія без перешкод експлуатувати "крадену АЕС".
За інформацією колишнього радника міського голови Маріуполя, Петра Андрющенка, нова магістраль електропередач, що проходить через Маріупольський район і з’єднує АЕС з Росією, вже майже готова.
На одній із ділянок створено розподільний вузол із компресорною станцією, що є важливим елементом для забезпечення стабільного енергопостачання. Андрющенко зазначає, що процес підключення станції до російської мережі може бути завершений протягом кількох тижнів.
Такий крок може бути частиною ширшої стратегії окупантів, спрямованої на використання захопленої станції для забезпечення електроенергією тимчасово окупованих територій або навіть для постачання енергії до Росії.
Нова магістраль через Маріупольський район відіграє ключову роль у реалізації цих планів, забезпечуючи інфраструктуру для передачі електроенергії.
За словами Олени Паренюк, старшої наукової співробітниці Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, основна проблема полягає в тому, що на ЗАЕС працюють люди, які не мають необхідного досвіду.
"Це є небезпечно з тієї точки зору, що люди, які там працюють зараз, вони не є спеціалістами, які, власне, працювали на Запорізькій атомній станції. Це підвищує ризик помилок в експлуатації АЕС", — зазначає Фокусу експертка.
Також, на думку науковиці, шість енергоблоків ЗАЕС не обслуговувалися три роки, що унеможливлює їх швидке відновлення. Наразі їх необхідно знову повністю перевіряти на дефекти та пошкодження.
Відновлення роботи потребує комплексної перевірки всіх систем, що є дорогим і складним процесом. Крім того, відновлення нормальної роботи ЗАЕС є надзвичайно витратним.
А враховуючи, що міжнародна спільнота не визнає станцію російською, що робить її експлуатацію нелегальною. Хоча радіаційна небезпека наразі не є критичною, окупація ЗАЕС створює серйозний прецедент.
"З погляду міжнародної безпеки, тепер це означає, що атомні станції можна красти, це і є основна небезпека. Це змінює глобальне ставлення до ядерних об’єктів", — наголошує Паренюк.
Експертка сумнівається в логіці дій Росії щодо ЗАЕС, враховуючи технічні, фінансові та політичні бар’єри. Вона закликає до пильності та міжнародного тиску, щоб запобігти небезпечним діям окупантів на станції.
Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних стратегій, висловив думку, що підключення Запорізької атомної електростанції, яка перебуває під контролем російських окупантів, до енергетичної системи Росії є технічно здійсненним завданням, яке не становить значних складнощів.
На його переконання, для інтеграції станції до російської енергосистеми достатньо прокласти головну лінію електропередач, що забезпечить стабільне з’єднання та передачу електроенергії. "Наразі Запорізька АЕС не генерує електроенергію.
Один із її енергоблоків перебуває в холодному зупині, інший – у гарячому, що дозволяє підтримувати станцію в стані готовності до запуску.
Для відновлення роботи одного-двох енергоблоків потрібно приблизно шість місяців, що є реалістичним терміном за умови початку відповідних технічних робіт.
Технічних перешкод для запуску станції небагато, оскільки на ЗАЕС є достатня кількість працівників, здатних забезпечити її функціонування в режимі готовності", — каже Фокусу Корольчук.
Юрій Корольчук звертає увагу на те, що раніше існувала лінія електропередач, яка сполучала ЗАЕС із окупованим Кримом, але вона була пошкоджена за невідомих обставин, що призвело до припинення постачання електроенергії на півострів.
Він вважає, що з географічної та технічної точки зору доцільніше прокласти нову магістраль із території Росії до ЗАЕС, щоб забезпечити інтеграцію станції до російської енергетичної системи.
Такий підхід, на його думку, дозволить Росії балансувати енергопотоки в межах своєї системи та використовувати електроенергію, яку потенційно може виробляти ЗАЕС.
Водночас він уточнює, що будівництво ліній електропередач виконують не працівники ЗАЕС, а спеціалізовані служби чи підрядники, що спрощує організацію процесу.
Це означає, що технічна інфраструктура для підключення станції може бути створена відносно швидко, якщо Росія залучить необхідні ресурси. Корольчук також аналізує доцільність інтеграції ЗАЕС до російської енергосистеми.
Він зазначає, що Крим є профіцитним регіоном, який здатен виробляти більше електроенергії, ніж споживає, тому немає сенсу спрямовувати енергію із ЗАЕС саме туди.
"Натомість електроенергія із ЗАЕС могла б бути спрямована на тимчасово окуповані території, такі як частина Запорізької, Херсонської чи Донецької областей, які Росія називає "новими територіями", — каже Корольчук.
Проте експерт визнає, що запуск станції пов’язаний із певними ризиками, зокрема через воєнний контекст і питання безпеки. Крім того, він підкреслює важливість визначення конкретних споживачів електроенергії.
На окупованих територіях попит на електроенергію знизився через воєнні дії, відтік населення та скорочення бізнес-активності. Водночас деякі підприємства можуть поступово відновлювати роботу, що створює певний попит.
"Альтернативою запуску ЗАЕС може бути використання менших джерел енергії, таких як теплові чи газові електростанції, які вже функціонують на окупованих територіях", — підсумував експерт.
Нагадаємо, українські вчені попередили, що окупація Запорізької АЕС вплине на термін її повноцінного відновлення. Ймовірно, на ремонт знадобиться від 5 до 10 років.