Степова війна: як у Казахстані починають готуватися до зіткнення з Росією та мобілізації
Тема війни щільно увійшла в наше інформаційне поле. Не тільки журналісти, а й президент заговорив про ймовірність війни. Для всіх очевидно, що йдеться про можливу агресію з боку Росії. Це підтверджують і російські спікери різного рівня та мастей.
Підтверджують своїми погрозами і недвозначно висловленими намірами (Шойгу, Гурульов). Отже, цей порядок денний має стати одним із провідних як у нашому інформаційному полі, так і на закритих нарадах. Розглянемо кілька варіантів. Привід.
Для Росії приводом є її непомірні експансіоністські апетити та імперські амбіції. Знаючи цинізм російської влади, допускаю, вона спокійно піде на те, щоб зіштовхнути лобами братні тюркські народи.
Пам'ятаючи про досвід України і знаючи сумнівну репутацію нашої армійської верхівки, а також її вишкіл у РФ і тісні контакти з російською армією, припускаю, що казахстанські генерали можуть зіграти за сценарієм Москви.
Ба більше, за певних умов місцева влада захоче "утилізувати" пасіонарну частину казахського народу, а потім "зупинить війну шляхом переговорів", розраховуючи збирати лаври.
Інший варіант полягає в тому, що місцева влада просто покроково здасть країну (що робиться зараз, особливо в економіці, ідеології), будучи залежною від РФ. Не слід виключати впровадженість (або контроль) ФСБ в усі структури влади.
Шантаж і підкуп, враховуючи кримінальність чиновників, цілком спрацюють. Що робити в цих умовах у разі агресії РФ? Жодної мобілізації і гарматного м'яса, поки на фронт не підуть усі чиновники і співробітники нацкомпаній (або їхні сини, племінники). Це справедливо.
По-перше, хто кайфував, той перший має відстоювати свій "високий рівень життя" і Батьківщину, що дала їм усе.
По-друге, ті, хто керували країною, проводили політику, розподіляли народні гроші, запевняли, що все роблять правильно, ті першими мають пожинати плоди своєї "ефективної" діяльності.
Генерали, які рапортують про те, що у них все чудово, повинні будуть забезпечити ці перші набори солдатів. Тільки після того, як чиновники апробують і на полі бою перевірять ефективність, оснащеність армії, можна буде говорити про широку мобілізацію.
Чому треба перевіряти в бойових умовах? Тому що ніхто не спромігся зробити це в мирний час. Сподіваюся, генерали переконають чиновників, які воюють, у тому, що амуніція важливіша за (красиво ж!) боєприпаси, а десяток турецьких бронемашин кращий за сотні вітчизняних.
Також генерали вмовлять воюючих чиновників потерпіти, поки привезуть бронежилети, каски, черевики тощо з Китаю, тому що в країні їх не виробляють. Чинуші та генерали, не сподівайтеся, що ви будете використовувати казахів як гарматне м'ясо.
Не для захисту ваших ніштяків їх народжували і ростили матері, сприяючи зростанню демографії після майже століття знищення казахів. Ростили, часто не отримуючи допомоги від держави. За такого розкладу казахи воюватимуть за землю предків? Будуть.
Але, як вчить український досвід, спочатку треба забезпечити тили і почистити чиновницький апарат, генералітет. Інакше буде тільки один результат — гарматне м'ясо. Як би блюзнірськи це не звучало, це може бути метою війни для місцевої влади.
Тільки казахи можуть запитати з них за накрадене, вимагати повернути землю народу тощо.
Прибравши (знову, як століття тому, значно скоротивши) казахів, заселять нашу територію ким завгодно (безвіз із РФ, Китаєм, Індією тощо) і будуть банкувати ресурсами країни (у компанії з російськими силовиками та олігархами). Мрія місцевої влади — жити, як в ОАЕ.
Для цього треба скоротити тих, з ким треба ділитися (в ОАЕ це — нечисленне корінне населення) і завозити робочу силу з обмеженими правами. Якийсь чиновник нещодавно говорив, що потрібно 40 мільйонів громадян.
Він що, вже забезпечив роботою, школами, дорогами, житлом 20 млн? Кого він збирається завозити? Для чого? Щоб знову зробити казахів меншиною на своїй землі? Ви там легше зі своїми фантазіями! Ніякої війни ХХ століття не буде.
Ніякого гарматного м'яса у нас немає для генералів і влади. Тож забудьте про цей варіант. На допомогу ззовні не сподівайтеся. Поки світ буде довго думати, ми втратимо десятки тисяч військових і цивільних. Воювати будемо, як наші предки. Степова війна. Малим числом. Тактикою.
Технологіями. Страх перед кочівниками малював їх незліченною Ордою. Насправді, кочівників не було багато (довгі переходи вимагали кормів для коней), успіх досягався тактикою і передовим озброєнням.
Цінувалася кожна людина, кожен воїн, право на життя і свободу були абсолютними. Тактика, врахування особливостей ландшафту і далекобійні стріли (сьогодні це — дрони і безпілотники), що виводять з ладу значну кількість ворогів до прямого зіткнення.
Москва відправлятиме на війну насамперед тюрків. Нагадаю, що історія знає випадки, коли тюрки (чиї армії наймали різні правителі), які опинилися на різних лініях фронту, йшли з поля бою. Москва відправлятиме нохчів, інгушів.
Нагадаю про депортацію народів і могили їхніх дідів у Казахстані. Тож ставка Москви на них дуже сумнівна. І ще: досвід України показав, що війну треба переносити на територію противника. Ми не розраховуємо на допомогу з умовами, ми не прагнемо в Євросоюз і НАТО.
Отже, наші руки будуть розв'язані. Росія теж захоче воювати безконтактно. Значить, буде бомбити. Або топити. Нагадаю, що буде війна без правил. Око за око. Теракт за теракт. І за знищення цивільних ми будемо брати таку саму данину.
Якщо ми не зможемо відповісти дистанційно, то будемо підривати зсередини. Навіть радикальними заходами. Хочете ісламізм? Ви його отримаєте. Ми знайдемо гроші на виконавців терактів. Тож думайте, у що вляпуєтеся. Для нас це буде екзистенціальна війна, де всі засоби хороші.
Казахи — добрий і гостинний народ, але не будіть у них ген воїна. Він не піде назад, поки не виплесне всю накопичену енергію. Ви хотіли бачити казахів дикими? Ви їх побачите.
Ви хочете зайти в Казахстан і розраховуєте на легку прогулянку за допомогою продажних генералів і чиновників? Заходьте. Будемо бити вас (і зрадників) на своїй території.
Ви мобілізуєте мільйон росіян? Навіть якщо у нас не буде зброї, ми знайдемо для них мільйон казахів, які вміють спокійно перерізати горло барану. І ще. Одразу окреслимо межі війни. Ми не зупинимося на звільненні своєї землі.
Ми підемо на всі землі тюрків і допоможемо звільнитися від метрополії нашим братам. Ми заженемо Московію в її кордони, якими вони й були за Улусу Джучі. Казахам хочу сказати, що ми програвали Рос. імперії останні півтора століття.
Були об'єктивні причини, відсутність знань про світ. За це ми заплатили велику ціну. Кенесари-хан готовий був битися, але він мало знав про ворога і не знайшов союзників за кордоном, не озброїв свою армію тощо. Народ знав і того менше.
Алашординці прекрасно розуміли, що являє собою світ і Російська імперія, які її цілі, ідеологія та масштаби. Але народ був багато в чому темний і не зміг мобілізуватися і реалізувати задуми алашординців. Тепер ми всі знаємо, що відбувається у світі.
Ми можемо з ясними думками і відкритим забралом боротися за свою свободу і майбутнє. Нам треба готуватися (як готується Шойгу, згідно з його зізнанням, підтвердженим Гурульовим). Треба купувати сотні тисяч дронів (у господарстві все згодиться).
Створювати десятки (аул, сусіди, підрід, рід), сотні, тисячі. Десятників, сотників, тисячників — з народу, без чинуш. Це в будь-якій ситуації, під час розв'язання будь-яких проблем стане в пригоді.
Бізнесу треба профінансувати конструкторські бюро і набрати талановитих хлопців — інженерів, комп'ютерників тощо. (з Мусіним зв'язуватися не можна, він скрізь засунув росіян). І багато іншого. Владі, чинушам, поліції та ін.
слід подумати про наслідки війни, про свою політику і ставлення до қарапайим халик — станового хребта нації. Війна змінить не тільки Московію, а й нашу країну. Айнаш Керней (Мустояпова) — кандидат філологічних наук, мешкає в м. Караганда в Казахстані.