Що робити з німцями: чому Берлін боїться ударів ЗСУ по території Росії
Під час зустрічі президент України обговорив із канцлером Німеччини "наближення справедливого миру". Про це у своєму телеграмі написав сам Володимир Зеленський. "Зустрівся з Олафом Шольцом. Говорили про те, як зробити справедливий мир ближчим. Головне — зберігати єдність.
Наша Формула миру створена саме для цього, ми провели успішний перший Саміт миру. Готуємо зараз другий. Це реальний майданчик, щоб гарантувати повне відновлення безпеки для України та всієї Європи", — зазначив глава держави.
Вельми показово, що спільного підходу до преси після переговорів Зеленський і Шольц не робили. Між тим останній публічно підтвердив, що не підтримує послаблення обмежень на використання Україною німецької зброї, щоби нею завдавала ударів по території Росії.
"Це несумісно з моєю особистою позицією… Ми не будемо цього робити. І у нас є на це вагомі причини", — зазначив пан Шольц, не назвавши проте жодної із начебто наявних причин.
Натомість він укотре повторив, що Берлін не буде постачати Україні високоточну зброю великої дальності у майбутньому, незалежно від рішень, ухвалених партнерами з НАТО.
Принагідно зазначимо, що наразі найбільш далекобійною зброєю, яку Україні постачає ФРН, є ракетна установка Mars II, яка може вражати цілі на відстані 84 кілометрів.
Саме її, а також Panzerhaubitze-2000 із радіусом дії у 56 км, уряд Шольца дозволяє використовувати проти цілей на російській території неподалік від Харківської області.
Між тим експерти, з якими поспілкувався Фокус, вважають, що позицію Олафа Шольца у цих принципово важливих для ЗСУ питаннях змінити складно, проте цілком реалістично.
Зокрема головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус у розмові з Фокусом зазначає: "Німеччина — це ключова економіка ЄС, тому вона для нас надзвичайно важлива.
Але ФРН якось ну просто дуже-дуже обережно ставиться до військової складової. Можливо, тут дається взнаки історична пам’ять, оскільки німці дуже часто згадують Другу світову, усвідомлюючи, що вони накоїли багато лиха.
Втім тут, як на мене, у німців дещо хибне уявлення про історію, бо, згадуючи про Другу світову, вони вважають, що воювали з Росією, хоча фактично воювали з СРСР, у складі якого була й Україна.
Тобто, німці тоді воювали і проти України, але вони чомусь у своєму емоційному сприйнятті тих жахіть концентруються саме на РФ. Тому їм здається, якщо вони дадуть дозвіл Україні на нанесення ударів по території Росії, то повторять те, що було під час Другої світової".
Окрім емоційного складника, на переконання експерта, в позиції Німеччини не менш важливу роль відіграє й економічна компонента. "Берлін так чи інакше хоче налагодити економічну співпрацю з Росією, зокрема щодо отримання вуглеводнів.
Тобто, для Німеччини важливо, щоб газ і нафта з Росії йшли до них. І тут доречно процитувати колишнього британського прем’єра Бориса Джонсона, який дуже правильно каже, що Європі потрібно визначитися: вона за принципи чи за гроші.
У тій же Німеччині є сили, які відкрито кажуть, що, мовляв, через відсутність співпраці з РФ їхня країна багато втрачає. Ну, а Шольц тепер між цими усіма настроями, шкутильгаючи, шукає себе", — наголошує Іван Ус.
За його словами, попри те, що влада Німеччини живе в парадигмі майбутньої економічної нормалізації відносин із РФ, потрібно повсякчас пояснювати ФРН, що для цього потрібна абсолютно інша Росія.
"Німцям слід усвідомити, що будь-яка нормалізація з РФ у її нинішньому вигляді є неможливою в принципі.
Крім того, на мою думку, дуже вагомий вплив на позицію Німеччини можуть мати дослідження німецької ж Ради з питань зовнішньої політики, які свідчать про те, що війна Росії і Німеччини у разі поразки України — це перспектива 6-10 років.
Тобто, поки є нинішня Росія, залишається загроза того, що РФ піде на ФРН. Не випадково, до речі, на російських машинах були написи: "На Берлін!", "Можемо повторити!" тощо.
Так у населення РФ формувалося уявлення про те, що потрібно знову, як у 1945 році, захопити Берлін", — зауважує Іван Ус. Принагідно він також нагадав фразу, яку свого часу приписували Леніну: "Ми повісимо капіталістів на тій мотузці, яку вони нам продадуть".
Керуючись зазначеною цитатою, Іван Ус проводить паралель із нинішньою ФРН: "Німеччина, купуючи газ у Росії, фактично не помічає, що її ж гроші йдуть, серед іншого, і на підготовку війни проти неї ж. І доки пан Шольц і його оточення цього не зрозуміють, буде складно.
Але, знову ж таки, ми не повинні забувати про прецедент із Leopard та іншою військовою допомогою з боку Німеччини, яка, до речі, в окремі періоди була навіть більшою, аніж допомога США. Це все нам наочно показує, що працювати з німецькою владою потрібно.
Тим більше, що там є такі люди, як Анналена Бербок, яка чудово розуміє Україну". "Вперта й послідовна" робота з такими людьми, переконаний Іван Ус, врешті-решт дозволить Україні отримати необхідний результат від провідної економіки Європейського Союзу.
Зі свого боку політолог Володимир Фесенко у розмові з Фокусом, акцентує: "Я гадаю, що позиція щодо непідтримки рішення із завдання Україною ударів по території РФ далекобійною західною зброєю — це передусім особиста позиція чинного канцлера ФРН.
Річ у тім, що Шольц за темпераментом і світоглядом дуже схожий на Байдена, а ключовою рисою його політичного стилю є обережність. У багатьох питаннях Шольц орієнтується і навіть копіює Джо Байдена. Байден наразі вагається щодо ATACMS, Шольц — стосовно Taurus.
Вони обоє однаковобояться ескалації та прямого військового зіткнення з Росією, з ризиками ядерної війни".
На переконання політолога, у разі, якщо в останні місяці президентства зміниться на рішучіший стиль Байдена щодо російсько-української війни, то це може вплинути й на Олафа Шольца.
"Шольц є прихильником командної гри і в нього, на відміну від, скажімо Макрона, немає бажання проявляти себе як одноосібного лідера, такого собі візіонера. Тому, коли буде консолідована позиція західних лідерів, Шольц до неї приєднається.
Загалом, від Німеччини безумовно хочеться більшого, але й нинішня позиція Шольца більш-менш влаштовує", — зазначає Володимир Фесенко.
Експерт окремо наголошує, що на позицію Німеччини впливає також внутрішньополітичний контекст: "Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), яку представляє Шольц, шукає збалансований підхід, оскільки її електоральні позиції дещо послабшали.
Щоправда, Шольц зараз дуже радіє, що його однопартійці виграли днями вибори на землі Бранденбург, де він і сам мешкає. Але, тим не менш, соціал-демократи хочуть знайти помірковану збалансовану позицію, щоб не виступати надто войовничо.
Тобто, вони прагнуть виступати за мир, зберігаючи водночас підтримку України". Між тим Володимир Фесенко вважає, що німецькі соціал-демократи вже дуже помітно прогресували.
"Я неодноразово бував у Німеччині і маю досвід спілкування з представниками фракції соціал-демократів. Це був попередній склад Бундестагу, але війна на Донбасі тоді вже тривала на повну. Так ось, там було безліч проросійсько налаштованих людей.
І те, що зараз позиція Шольца є, нехай поміркованою, але послідовною, безумовно плюс. До того ж, окрім Шольца є ще один соціал-демократ — міністр оборони Пісторіус, який ще активніший, аніж канцлер в плані підтримки України", — говорить Володимир Фесенко.
Наголосивши, що загалом у німецьких соціал-демократів відбувся "великий прогрес" стосовно підтримки України та відходу від колишніх яскраво виражених проросійських позицій, політолог констатував, що наразі й остаточно канула в Лету раніше надзвичайно вагома для СДПН позиція ексканцлера Герхарда Шредера.
До речі, сам Шредер, котрий, як відомо, давно і щільно сидить на фінансовій голці російського "Газпрому", напередодні також висловився щодо російсько-української війни.
Зокрема колишній канцлер Німеччини розповів про переговори між Києвом та Москвою у 2022 році у Туреччині, під час яких його дружина Со Йон Кім-Шредер вела протоколи.
За словами ексканцлера, сторони тоді були близькі до укладання угоди, за якою Київ зберігав контроль над Донбасом, а для Криму начебто мали ухвалити "південнотирольське рішення" або, простіше кажучи, створити російський анклав.
План також не передбачав вступ України до НАТО.
Шредер наголосив, що Україна тоді не могла приймати самостійні рішення, тому що за президентом Володимиром Зеленським стояли "впливовіші кола", які не хотіли допустити перемир’я, оскільки вважали, що продовження бойових дій значно ослабить РФ.