Люті дні. Напад РФ «запізнився», а точному прогнозу Буданова побоялися вірити — 10 фактів про вторгнення з нового розслідування УП

Про це йдеться у новій публікації Української правди, яка відновлює хід подій та найважливіших рішень української влади 22−24 лютого — в останні дні перед вторгненням та перший день нападу Росії.

Відео дня Журналісти УП поговорили з понад тридцятьма співрозмовниками в Офісі президента, Кабінеті міністрів, Верховній Раді, силових відомствах та представниками великого бізнесу. НВ зібрав найважливіші з нових фактів, оприлюднених в цьому матеріалі.

Про це стало відомо лише згодом, коли під час боїв за Київ українські захисники здобули трофейні карти псковських десантників. Подібні документи командири підрозділів отримують за два дні до початку наступу.

«На мапі написано: «Видати 20 лютого» — тобто наступ мав початись 22-го. Але щось змінилось, і 20 число там перекреслено і написано «[видати] 22 лютого», — розповів УП секретар РНБО Олексій Данілов, не уточнивши причин перенесення вторгнення на два дні.

За його словами, у цей же день, ввечері 22 лютого, Україна вперше отримала від західних розвідок дані про високий ризик фізичного знищення Володимира Зеленського.

«Партнери нам часто казали, що от, хлопці, „якщо війна, то це для вас означає знищення керівництва, фільтраційні й концентраційні табори“. Але в той вечір — було перше повідомлення про реальну підготовку до вбивства Зеленського», — зауважив Данілов.

Увечері 22 лютого президент Зеленський вперше за всю каденцію Ради 9-го скликання запросив на Банкову голів усіх фракцій Верховної Ради.

Про загрозу вторгення депутатам — лідерм фракцій, які мають доступ до державної таємниці, доповідали керівники як цивільної, так і військової влади: окрім Зеленського, були присутні прем'єр-міністр Денис Шмигаль, головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, міністр оборони Олексій Резніков, голова СБУ Іван Баканов і керівник ГУР МО Кирило Буданов.

Тональність їхніх доповідей була різною: «Буданов розповідав страшні речі. Але через те, що інші топи влади якось так ледь не роздратовано реагували на те, що він говорив, то й інші не сприймали його серйозно.

Знаєте, таке ставлення до заяв Кирила було, як до молодшого брата», — згадує атмосферу після виступу Буданова один із учасників зустрічі.

Думка про те, що визнання псевдореспублік «Л/ДНР», про яке Володимир Путін оголосив 21 лютого, може нічим і не закінчитись — «не просто риторична формула у виступі президента».

«Це було спільне переконання всієї його команди»,  — пише УП про позицію Офісу президента та звернення Зеленського до українців у ніч на 22 лютого Після того, як 21 лютого Путін провів показове засідання Радбезу і визнав «незалежність «Л/ДНР», РНБО України перейшла в режим роботи 24/7.

Вранці 23 лютого усі його члени зібралися, щоб вирішити складну дилему: чи запроваджувати воєнний стан, не чекаючи нападу. «Дискусія на засіданні йшла досить жваво.

Головком ЗСУ Залужний і міністр оборони Резніков відстоювали позицію, що запровадження по всій країні надзвичайного стану може бути не досить. Вони пропонували одразу вводити воєнний стан, щоправда, тільки у двох-трьох областях на сході країни», — пише УП.

Однак більшість присутніх на засіданні вирішили не провокувати Москву — побоюючись, що таким чином Україна дасть росіянам козирі в руки. Російська пропаганда на той момент уже кілька тижнів заявляла, що Україна буцімто готується до великого наступу на Донбасі.

Тож було вирішено запровадити лише надзвичайний стан по всій країні. Затвердити це рішення мала Верховна Рада, але лідери фракці витратили на це увесь день 23 лютого, сперечаючись про деталі законопроекту в кабінеті спікера Руслана Стефанчука.

«Петро [Порошенко], Тимошенко і Голос вимагали забрати з указу пункти про партії й обмеження роботи ЗМІ. Але Смирнов [заступник глави ОП] вперся, що указ має бути в тому вигляді, як це написано в законі», — згадує співрозмовник УП у керівництві парламенту.

Зрештою Рада спромоглася проголосувати за надзвичайний стан ледь не о 22:00 середи, 23 лютого. «Усе це виглядало досить гротескно, особливо на тлі переданих Штатами в Київ нових розвідданих: Росія остаточно завершила приготування і може напасти», — зауважує УП.

Ще до вторгнення ЗСУ в режимі суворої секретності розосереджували склади боєприпасів, готували запасні аеродроми для бойової авіації, виводили вертольоти в поля, передислоковували ППО, готували структуру ТрО, перекидали під виглядом навчань військові з'єднання із заходу країни в центр і на схід і здійснили чимало інших підготовчих дій, пише УП.

«Але ніколи не можна підготуватися до війни повністю. Бо ти не знаєш, як люди себе поведуть в критичний момент: хто буде героєм, а хто зрадить і здасть плани оборони ворогу», — резюмує Данілов.

Увечері 23 лютого майже до 19:00 на Банковій тривала зустріч Володимира Зеленського та інших представників влади і силових структур з власниками і керівниками 50 найбільших компаній України.

«Чи не вперше за всю історію Незалежності в холі Офісу [президента] одночасно зібралася така величезна група олігархів і топменеджерів країни. Представники держохорони на вході в кожного перепитували прізвище і по одному вишукували гостей у роздрукованому списку.

Ніби це не олігархи, а група школярів приїхала на екскурсію», — пише УП.

У черзі до рамок металошукачів можна було зустріти Геннадія Боголюбова, Бориса Кауфмана, Галину Герегу, Андрія Ставніцера, Геннадія Корбана, Томаша Фіалу, Сергія Таруту, Бориса Колеснікова, Василя Хмельницького, Степана Івахіва, Максима Тімченка, Олега Гороховського та інших.

З-за кордону на зустріч із Зеленським прилетіли Рінат Ахметов та Віктор Пінчук — їх, на відміну від інших, впустили у внутрішній двір ОП.

Що прозвучало на цій зустрічі: Після зустрічі на Банковій ніхто з олігархів не проявляв стурбованості - навпаки, здавалося, що бізнесмени виходили заспокоєними. «Нам тоді ніхто не сказав, що буде повномасштабна війна.

Навіть натяку не було! Ви думаєте, ми б так вальяжно і радісно виходили з Офісу тоді? Я б не витрачав часу на розмови під ОПУ чи якісь другорядні справи, а сім'ю вивозив би», — пригадав вечір 23 лютого один із відомих топменеджерів у розмові з УП.

Керівник ГУР МО Буданов згодом пояснив УП, що на зустрічі з бізнесменами він не озвучив всю інформацію розвідки про плани Путіна, оскільки олігархи, на відміну від депутатів, не мають доступу до держтаємниці.

«Але [на зустрічі 23 лютого] я досить прямо говорив, так що рівень загрози було нескладно зрозуміти», — переконував Буданов. Утім, за інформацією УП, Рінат Ахметов після зустрічі на Банковій «поїхав не в аеропорт, а в лазню».

Щоправда, в коментарі виданню він це заперечив: «Вечеря була, лазні не було. Вечорами до лазні я взагалі не ходжу. І нікого я не переконував, що вторгнення не буде». Йшлося про тих парламентарів, які мали доступ до державної таємниці.

Такі конверти «на випадок війни» їм роздали буквально за кілька днів до нападу РФ. Однак, як розповів УП один з нардепів, коли почалося вторгення, користі з них було мало. «Там не було нічого! Лише якась загальновідома фігня.

Ні слова про те, що мені робити!» — розповів один із впливових депутатів зі Слуги народу. Зрештою питання подальшої роботи міністрів та депутатів у день нападу РФ «вирішувалося в ОП з коліс».

Апарат ВР буквально за день до вторгнення надав інструкції головам фракцій, що в народні обранці мають приїхати на свої місця в комітети парламенту. «Всі переживали, що першим ділом впаде мобільний зв’язок.

А в кожного депутата у кабінеті є телефон із захищеною лінією. Так звана „сотка“. Тому нам сказали сидіти біля телефонів і чекати подальших вказівок», — пояснив УП один із нардепів.

Потім керівництво Ради планувало проведення виїзного засідання — через загрозу ракетних ударів по будівлі парламенту його вирішили провести в Музеї історії України у Другій світовій війні, в приміщенні під монументом Батьківщини-матері.

Однако, коли після 7:00 24 лютого там вже почали збиратися депутати, план було змінено: нардепів попросили повернутися на засідання в Раду. «По-перше, апарат не встигав забезпечити нормальне голосування на виїзді.

По-друге, якби на відео засідання Ради було якесь інше приміщення, ніж сесійна зала, це могло б стати ідеальним матеріалом для російської пропаганди на тему «українська влада уже утекла зі столиці», — пише УП.

Зрештою Раді знадобилося лише кілька хвилин, щоб в сесійній залі проголосувати за введення воєнного стану. Загалом депутати перебували під куполом не більше чверті години.

Вранці у день нападу РФ у своєму будинку під Києвом від вибухів прокинувся депутат Вадим Новинський. Він набрав митрополита Київського Онуфрія, а після нього московського патріарха Кирила. «Святейший, началась война!» — сказав схвильований депутат.

«Не может быть», — нібито не повірив йому патріарх Кирил. «Ну как не может, если у меня окна дрожат от взрывов», — наполягав Новинський. «Патріарх обіцяв „з'ясувати“, хоча все і так було очевидним», — пише УП.

24 лютого Зеленський першим приїхав в ОП одразу після 5:00, за ним на Банкову почали добиратися члени РНБО, пише УП. «Все відбувалося моментально.

Всі приїхали, була коротенька доповідь і одразу повезли документ через підпис президента до парламенту», — пригадує в розмові з УП міністр оборони Резніков.

Близько 6:40 ранку, коли в кабінеті Зеленського перебували голова МВД Денис Монастирський, секретар РНБО Данілов та спічрайтер Костюк, президент зателефонував Борису Джонсону. «Ми будемо битися.

Борисе, ми не збираємося здаватися», — кричав у слухавку Зеленський, увімкнувши розмову на гучномовець. Джонсон енергійно переконував Зеленського у повній підтримці.

Близько 9:00 зустрічі з президентом в ОП домоглися лідери парламентських фракцій, які вже були тут 22 лютого: додався тільки колишній спікер Ради Дмитро Разумков, та замість Юлії Клименко від Голосу прийшов Сергій Рахманін.

«Президент привітався з присутніми за руку, виглядав не так втомленим, як злим», — пише УП. Зеленський закликав усіх присутніх «зберегти легітимність влади».

Він запропонував керівництву Ради переїхати на захід країни, однак проти цього різко виступили Разумков та Порошенко, закликаючи не потурати тезам Москви про «втечу влади».

Врешті дійшли компромісу: Стефанчук залишався в Києві, перший віцеспікер Корнієнко мав вирушити в одну з сусідніх областей, а віцеспікерка Кондратюк — на захід України. «В разі загибелі старшого керівника, молодший мав перебирати повноваження на себе», — пише УП.

Під час цієї зустрічі до ситуативної кімнати забіг керівник президентської охорони: з’явилася інформація, що на Печерську за кілька кварталів від ОП уже орудують ворожі ДРГ.

Зеленського «ледь не під руки забрали з наради в безпечне місце», пише УП — так він вперше опинився в бункері, з якого керуватиме державою кілька наступних тижнів.

Упродовж 24 лютого в головному управлінні Нацполіції на Володимирській депутатам, які не втекли з Києва, поліцейські видавали автомати та пістолети. У них перевіряли паспорти та депутатське посвідчення.

Коли пістолети почали швидко закінчуватися, їх вирішили віддавати лише жінкам-депутатам.

«В одній із депутатських черг на зброю хтось раптом запитав поліцейського, що відповідав за видачу, для чого депутаткам дають пістолети? Втомлений чоловік багатозначно видихнув і тихо промовив: «Прийде час, і ви зрозумієте», — описує ситуацію УП.

В умовах надсекретності вдень 24 лютого з Києва вирушили два спеціальні потяги, яки мали вивезті зі столиці частину урядовців, їхні сім'ї та документацію.

Було вирішено, що в Києві залишаться тільки міністри внутрішніх справ, охорони здоров’я, інфраструктури, енергетики та оборони, решта — поїдуть на захід України, де матимуть кворум для прийняття рішень.

Добровільно залишилася в столиці лише віцепрем'єрка Ірина Верещук. За евакуацію решти з узгоджено списку міністрів відповідав міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов.

Для конспірації він поінформував одразу кілька голів ОДА західних регіонів, що до них їде на евакуацію Кабмін. Ніхто не знав точно, куди саме поїде уряд. Навіть машиністам потягу відкривали маршрут короткими перегонами, просто кажучи: «Зараз — на таку-то станцію».