Путін перетворив енергоносії на геополітичну зброю: як позбавити РФ нафтових доходів, — Єрмак

За словами керівника ОП Андрія Єрмака, саме неймовірні доходи РФ від експорту енергоносіїв переконують Путіна в тому, що світ закриє очі і на Сирію, і на Грузію, і на повномасштабне вторгнення в Україну.

Економічне зростання і так звана "стабільність" режиму лідера Росії Володимира Путіна стали прямим наслідком високих цін на енергоносії, які очільник Кремля перетворив на геополітичну зброю.

Такої думки керівник Офісу президента України Андрій Єрмак, про що він пише у колонці в "Європейській правді".

Він зауважує, що СРСР і сьогоднішню Росію, яка намагається відновити так звану "велич" імперії, об’єднує одне — нафта та доходи від продажу нафтопродуктів на експорт.

Проте Єрмак акцентує увагу на тому, що саме нафтові доходи Росії можуть стати для неї пасткою, після якої російська економіка вже не зможе оговтатися.

Керівник ОП нагадує, яким чином СРСР потрапила у 1970-х до світових експортерів енергоносіїв, скориставшись конфліктом між арабськими країнами і Заходом.

Саме тоді Кремль почав активно фінансувати радянський ВПК, наслідками чого стали вторгнення в Афганістан, спроби придушити демократичні рухи, зокрема, у Польщі та ін. Початком кінця комуністичної імперії, як вважає Єрмак, став 1986 рік.

Саме напередодні урядова радянська газета "Известия" оприлюднила статистичні дані, де було визнано зниження видобутку нафти, що звичайно вдарило по рівню зростання національного доходу.

Це насправді ще були тимчасові труднощі, за словами автора, проте вже давалися взнаки складнощі у нафтовидобувній галузі.

"Проблема полягала в тому, що старі родовища виснажувались, і для нарощування видобутку СРСР потребував західних технологій і західних грошей", — зазначає Єрмак.

Водночас автор нагадує, що у середині 80-х років минулого століття 60% валютних доходів СРСР припадало на експорт нафти, попри того, що ціни на світовому ринку вже почали знижуватися.

Так звану міць СРСР "зламали" два світових лідери — президент США Рональд Рейган і король Саудівської Аравії Фахд, які знайшли порозуміння у протистоянні радянській загрозі для світової безпеки. "План був простий.

Зростання ціни бареля нафти лише на 1 долар щороку приносило СРСР мільярд доларів, але її зниження на 10 доларів призводило до втрати 10 мільярдів доларів у твердій валюті", — пояснює Єрмак.

Обидві великі гравці на ринку нафти скоординували свої дії: Саудівська Аравія стрімко наростила видобуток, тим самим знизивши ціни на нафту, а США тим часом також наростили видобуток і запровадили ембарго на експорт технологій.

"Гроші на просування світового впливу силовими та іншими гібридними методами просто скінчилися… Що було далі — загальновідомо. Угода про ліквідацію ракет середньої та малої дальності 1987 року.

Виведення радянських військ з Афганістану, руйнування Берлінського муру, тріумф "Солідарності" в Польщі та Оксамитова революція в Чехословаччині в 1989-му. Угода про звичайні збройні сили в Європі в 1990-му. Американська гуманітарна допомога — курячі "ніжки Буша" — в Москві.

І, нарешті — розпад СРСР у 1991 році", — перелічив Єрмак усі біди радянської імперії. І додав, що СРСР не врятував навіть найбільший у світі ядерний арсенал. Останнім часом у РФ на енергоносії припадало близько 60% загального експорту.

Крім того, як зазначає керівник ОП, цей експорт формував і 40% доходів федерального уряду. "Та якщо в бюджеті СРСР прямі нафтогазові доходи не перевищували 10-11%, то в Росії у 2011-2014 роках вони вже перевищили 50%.

І це без урахування деяких надходжень від компаній енергетичної галузі", — додає автор. Тож настав час марити світовим пануванням, зауважує Єрмак.

І додає, що саме такі неймовірні доходи від експорту енергоносіїв переконали хазяїна Кремля в тому, що світ закриє очі і на Сирію, і на Грузію, і на повномасштабне вторгнення в Україну.

"Ці сотні мільярдів нафтогазових прибутків на рік живили імперіалізм та реваншизм Кремля.

Саме тут лежать корені офіційних ультиматумів Москви щодо фактичної капітуляції НАТО та повернення Росії контролю над усією Східною Європою", — впевнений керівник ОП, який зауважує, що нафтові доходи й досі продовжують живити російське ВПК і нові агресивні плани Путіна.

На думку Єрмака, санкційний тиск безперечно має ефект, але санкції мають бути "жорсткими і раптовими, щоб Москва не встигала адаптуватися до тиску".

Керівник ОП, який очолює міжнародну санкційну групу разом з директором Інституту міжнародних досліджень Фрімана-Споглі (FSI) Майклом Макфолом, вважає, що всі обмеження ЄС і країн G7 коштували країні-агресору 113 мільярдів доларів експортних надходжень з лютого 2022 року.

У 2023 році російський бюджет втратив майже чверть доходів порівняно з 2022-м. Проте, как акцентував Єрмак, все одно вони сягали 102 мільярдів доларів, значна частка яких спрямовується на фінансування воєнного бюджету Росії.

Шляхи вирішення проблеми можуть бути такими, зазначає автор: Проте, на думку Єрмака, без лідерства Саудівської Аравії та Сполучених Штатів здійснити це неможливо. "Як і у 1980-х, нарощування видобутку дозволить приборкати не тільки Москву, а й Тегеран.

Це — ключ до миру не лише в Європі, але й на Близькому Сході. А головне, дешеве пальне дасть новий потужний поштовх економічному розвитку США та їх союзників і забезпечить подальше глобальне лідерство. Тобто йдеться не про недоотримані прибутки.

Йдеться про інвестиції в безпеку й прогрес. Хіба воно того не варте?" — констатує керівник ОП.

Водночас Фокус писав, що американський нафтопереробний завод у штаті Делавер імпортував 10 тисяч барелів російської нафти, скориставшись лазівкою в законодавстві та обійшовши санкції. Проте також повідомлялося, що в МВФ пояснили, як деградувала економіка РФ.