Погана новина для Росії. Що стало зрозуміло після зустрічі Путіна і Сі Цзіньпіна

Чи відбулося на цій зустрічі щось на шкоду Україні? Маю заспокоїти наших шановних читачів. Не думаю, що змінилися якісь принципові підходи позиції Китаю. Тут є багато чинників, які зараз не спонукають Пекін змінювати свою позицію. А вона полягає в обережності.

Головним внутрішнім чинником для лідера Китаю є жовтень і його прагнення втретє бути обраним на посаду керівника КПК, і, фактично, президентом країни. Для цього навряд чи йому потрібні якісь серйозні турбуленції у внутрішній ситуації, і, тим більше, на міжнародній арені.

Тому він зараз не зацікавлений у різких рухах в один, чи інший бік як вдома, так і за кордоном. Відео дня Для Росії це погана новина. Бо це означає, що крім публічних проявів солідарності з боку Пекіна Росії нічого не світить.

Думаю, що навіть без попередження з боку США, Китай прекрасно розуміє: ув’язуватися у воєнну авантюру Путіна для нього буде абсолютно нерозумним і недоцільним кроком.

Тому Китай у відносинах з Росією чекатиме, поки Путін приповзе на колінах до Сі Цзіньпіна і попроситься йому в економічні васали. Так, власне, воно вже і відбувається.

Коли Путіну відрізали західний ринок, у нього залишився китайський, ну, трошечки може ширше — південно-азійський, але 90% цього ринку — це Китай. І власне, Китай уже диктує Путіну свої умови.

Зараз у Москві, у прямому розумінні слова, верещать від того, що ЄС вирішив регулювати ціни на російські газ і нафту. Але Китай з Індією вже це роблять. Вони встановили для Путіна ту верхню планку, вище якої не платитимуть. І Путін на це погоджується.

Адже нафта сьогодні до Китаю й Індії продається зі знижками до 30%. Тож Путіну нема чого чекати від Китаю позитивного у цьому плані. Ну і тим більше — США і Європа попередили Китай, що не треба робити вигляд, що нічого не відбувається в Україні.

Це кривава війна, і відсиджуватися за парканом не вийде. Тим більше, не вийде допомагати Путіну. Тому Китай зараз тихенько мовчить.

Бачите, Сі Цзіньпін знайшов «дипломатичну» хворобу для того, щоб не піти на спільну вечерю, а це більш ніж промовистий дипломатичний сигнал, що він у ці ігри, щонайменше, зараз не гратиметься.

Ну, а оскільки у Путіна резервів економічних стає все менше і менше, то треба думати, що і через кілька місяців жодних позитивних змін для РФ у позиції Китаю не відбудеться. Тому, думаю, що український інтерес у цьому плані жодним чином не загрожений.

Додаткових проблем для України в результаті цієї зустрічі, мені здається, не виникло. Навпаки: Росія залишається все більше і більше на самоті, в самоізоляції. Ну, але це та ціна, про яку Путіна попереджали. Він у це не повірив. Тепер час платити за рахунками.

До речі, перш ніж вирушити до Самарканду, китайський лідер завітав до Казахстану на зустріч із президентом Касим-Жомартом Токаєвим. Це додатковий елемент, який Путіну явно не підвищив настрій.

Це означає, що там, де Путін вважав себе господарем, а саме — на пострадянському просторі, у нього з’являється дуже потужний конкурент, яким диктуватиме свої умови. І зовсім не випадково у Китаї сказали, що вони будуть гарантами територіальної цілісності Казахстану.

І це пряма відповідь збожеволілим політикам у Москві, які не один місяць розповідають, що Казахстан — це штучна держава, що його північні райони «ісконно русскіе землі», й іншу маячню.

Тому Китай чітко сказав: дорогий товарищ Путин, ми на твої зазіхання дивимося з Великої китайської стіни, і нам байдуже, що ти думаєш про те, що ми робитимемо в цьому регіоні. Регіон — наш, Казахстан — наш, Середня Азія — наша. А ти будеш звідси поступово прибиратися.