ЗСУ придумали оригінальний спосіб використання мін: що відомо про "Відьму" (відео)

Під час триваючої російсько-української війни обидві сторони активно впроваджують безпілотні наземні апарати (UGV).

Примітним нововведенням стало використання українськими військовими в наступальних операціях протипіхотних мін ОЗМ-72, спочатку розроблених для оборонних завдань. Докладніше про оригінальне рішення бійців ЗСУ розповіли 18 листопада оглядачі Army Recognition.

ОЗМ-72 являє собою осколково-фугасну міну радянської розробки. Після активації вона може підійматися на висоту близько метра, де відбувається детонація, розкидаючи при цьому осколки на значну відстань. Міна набула сумної популярності під час афганської війни.

В одному з епізодів стався випадковий підрив боєприпасу, що призвело до загибелі чотирьох і поранення 14 солдатів. Після цього армійці дали їй прізвисько — "Відьма". Ключові характеристики зброї: Традиційно ця міна використовується для оборони.

Активація відбувається за допомогою натяжних тросів або натискних механізмів, під'єднаних до механічних детонаторів серії МУВ (модернізований спрощений детонатор). Однак українські військові модифікували ці міни, перетворивши їх на мобільну наступальну зброю.

За допомогою UGV міна запускається як імпровізований осколковий снаряд, що детонує при ударі по цілі. Цей підхід дає змогу застосовувати боєприпас із високою точністю, мінімізуючи ризик для особового складу.

Водночас в ударній конфігурації міна вимагає модифікації стандартних механізмів детонаторів. Річ у тім, що оригінальні детонатори, розраховані на активацію від натягу троса або натискання, недостатньо ефективні для надійного спрацьовування під час удару.

Хоча деталі модифікацій не розкриваються, очевидно, що адаптація потребувала значних інженерних зусиль. Експерти зазначають, що це нововведення демонструє винахідливість українських військ в умовах обмежених ресурсів.

Використовуючи UGV для доставлення таких боєприпасів, армія України отримала можливість завдавати точкові удари по укріпленнях і техніці противника, адаптуючи застарілі боєприпаси під сучасні тактичні завдання.

"Застосування UGV у російсько-українському конфлікті вийшло за рамки традиційних функцій, таких як розвідка і логістика.

Ця адаптація не тільки підвищує наступальні можливості українських військ, а й підкреслює ширшу тенденцію інтеграції передових технологій для отримання тактичних переваг на полі бою", — підсумували оглядачі.