Емоції в обмін на зброю: успіхи та проблеми українських дипломатів у 2023 році

Українська дипломатія зразка 2023 року була орієнтована на емоційну складову — важливо було показати, які злочини РФ вчиняє на території України, аби отримати необхідну допомогу.

Увесь 2023 рік українські дипломати намагалися збити втому світу від війни Росії проти України та домогтися збільшення підтримки — фінансової, гуманітарної та військової. Працювали, іноді нестандартно, не тільки на західному напрямку, а й з країнами Глобального Півдня.

Фокус дізнавався, як Україні вдалося не дозволити Заходу втратити інтерес до України та привернути увагу країни Перської затоки та Африки.

"Ми не завжди були дипломатичними, напевно, ми часто діяли некласично і неочікувано, навіть нетерпляче, але ми зробили за цей рік речі, які на початку року здавалися майже недосяжними", — сказав президент Володимир Зеленський, підсумовуючи дипломатичний 2023 рік.

14 грудня 2023 року лідери Європейського Союзу оголосили, що вони зважилися на важливий політичний крок — початок переговорів про вступ України до співдружності. "Для всіх, хто бореться за наші цінності. Для всіх, хто дивиться на Європу як на маяк надії.

Ми виконали свої обіцянки. Ми творили історію. Тепер ми разом писатимемо майбутнє", — сказала президентка Європарламенту Роберта Мацола.

Історичне рішення прозвучало попри зусилля РФ перешкодити цьому процесу, зокрема, через глав урядів Угорщини та Словаччини, Віктора Орбана й Роберта Фіцо, які намагалися загальмувати українську євроінтеграцію.

Зрештою Орбану при голосуванні довелось вийти "на каву", аби не підтримувати це рішення і не порушувати консенсус.

"Це стало можливим тому, що у ЄС з'явилася готовність та розуміння, що Україна — європейська країна, що вона розділяє ті самі цінності, готова за ці цінності воювати і нести великі втрати.

І цей результат належить не тільки окремим українським політикам, які докладали зусилля весь рік до євроінтеграції, виконання вимог, а й всьому українському суспільству.

Також це результат російської агресії, яка змінила ставлення та свідомість наших партнерів", — сказав Фокусу заступник голови правління Інституту стратегічних чорноморських досліджень Олександр Хара. Нині всі чекають березня 2024 року.

Тоді запланована так звана "міжурядова конференція", під час якої має з'явитися переговорна рамка та ухвалити низку інших технічних рішень.

Втім говорити про власне вступ України до ЄС поки занадто рано — президент Європейської Ради Шарль Мішель чи не вперше окреслив часові рамки — реально це може статися до 2030 року. Саме тоді можна очікувати нову хвилю розширення ЄС.

Якщо щодо членства у ЄС Україна має конкретні осяжні перспективи, то історія Україна-НАТО складніша. Європейські та американські високопосадовці хоча і говорять, що місце України в НАТО, але членство в Альянсі під час війни неможливе.

Навіть якщо говоримо про підконтрольні Уряду України території. Саме про це йшлося під час саміту НАТО 2023 року у Вільнюсі. Україна очікувала отримати політичне запрошення на вступ до Альянсу, проте цього не сталося.

Це питання було вирішено ще до початку зустрічі очільників держав. У фінальному комюніке лідери НАТО зазначили, що зможуть запросити Україну вступити до НАТО, коли держави-члени Альянсу погодяться і будуть виконані умови. Проте у Вільнюсі прозвучали і позитивні моменти.

По-перше, для України скасували, за прикладом Фінляндії та Швеції, План дій щодо членства, який був раніше обов'язковою умовою. По-друге, лідери НАТО створили Річну національну програму. Тобто Україна все-таки отримала перелік реформ і часові рамки для їхнього впровадження.

Наступний, ювілейний саміт НАТО, відбудеться у Вашингтоні вже в липні 2024 року. Проте хороших новин звідти для України годі й чекати.

Поки сторони домовилися розвивати позаблокові відносини та створювати нову архітектури безпекових гарантій у межах вільнюської декларації "Групи семи".

"Patriot, Abrams, бронемашини, ATACMS, DPICM, ППО, ракети, артилерійські снаряди, засоби розмінування й інше критично важливе обладнання. Було ухвалено історичне рішення про надання Україні винищувачів F-16. Ми завжди будемо вдячні за всю цю підтримку США", — заявив Володимир Зеленський.

Загалом протягом 2023 року року США надали 34 пакети військової допомоги на суму понад 24 мільярди доларів. Це найбільший обсяг допомоги Україні серед усіх іноземних партнерів.

"Я би високо оцінив зусилля України в напрямку США, бо було багато зроблено, аби утримати увагу ключових осіб адміністрації, зокрема держсекретаря Ентоні Блінкена це однозначно впливало та впливає на процес прийняття рішень саме в середині адміністрації", — говорить голова ГО "Інститут американістики" та аналітик "Інтерньюз-Україна" Фарапонов Владислав.

Наразі експерти зазначають, що Україна у цьому році, на відміну від 2022-го, відчула, наскільки важко можна мотивувати американських політиків допомогти Україні.

Наразі ніхто не сумнівається, що допомога від США у 2024 році збережеться, але для її отримання доведеться докладати більших зусиль. І передусім через те, що США зайшли у передвиборчий процес, де будь-які кроки матимуть яскравий політичний відтінок.

Географія зовнішньої політики розширювалась. Зокрема, за рахунок концентрації на Глобальному півдні. "Ми побачили, що репрезентативність України зросла, ми побачили плани про відкриття нових посольств, створення латиноамериканської стратегії.

І в принципі це була та робота, яка потім допомогла ініціативі Офісу президента під час підготовки до "Саміту миру" стати у чомусь успішною. Як мінімум у тому, що вона залучила Глобальний південь і частково Китай.

Це показало, що Україна може бути цікава не тільки західним партнерам, а й ширшому колу стейкхолдерів", — говорить Фокусу експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Краєв Олександр.

Зокрема, Україна вела активні перемовини з Катаром, намагаючись залучити цю країну до розмови з РФ. "Україна, можливо вперше в своїй історії, приділяла стільки уваги Глобальному Півдню.

Були і візити і зустрічі, і в Африку і на Близький Схід", — говорить і директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. — Я не можу сказати, що всі ці контакти були результативними, але вони точно не нашкодили.

І це заслуга як МЗС, так і Офісу президента, які були залучені у процеси".

Політолог, конфліктолог-міжнародник, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця при цьому зауважує, що, незважаючи на те, в 2023 році міністр Кулеба оголосив посилення співпраці з країнами Африки, поки більшість їх не нашому боці.

"Більшою мірою вони з Росією та Китаєм", — зауважує він. Як невдалу, Семиволос згадує ситуацією зі спробою президента Зеленського відвідати Ізраїль після подій 7 жовтня та нападу ХАМАС. "Реакція України не була достатньо адекватною. Спочатку прозвучала заява президента.

Не знаю, наскільки цей виступ був узгоджений разом з МЗС, але він не виглядав як збалансований. І це призвело до певних негативних наслідків. Частина арабських країн розцінила його як повну і всебічну підтримку Ізраїлю.

Це чутлива тема в якій треба бути дуже обережним, а МЗС в своїй діяльності зміг вирулити з цієї ситуації. Щоправда, через 10 днів після початку конфлікту вони все-таки оприлюднили позицію міністерства, яка була збалансована.

Там згадувалось і право Ізраїля на самооборону, засуджувались дії ХАМАСу, разом з тим, зазначалось, що необхідно виконати всі резолюції", — говорить він.

Згодом, як зазначає експерт, голосування на Генасамблеї також засвідчило, що баланс зберігається — Україна залишається вірною і відданою своїй політиці щодо Близького сходу, яка наразі тільки формується. "Відносини з країнами Глобального Півдня — чутлива тема.

Дуже часто Україну порівнюють, зокрема, як приклад подвійних стандартів, мовляв, там окупація і тут окупація. До російської окупації ставляться одним чином, а до ізраїльської — іншим.

Це є предмет політичних спекуляцій і дискусій і тому всі уважно стежать за тим, бути більш обережним і уникати експромтів", — додає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Експерти зазначають, що за рік в Україну приїздили всі найвищі посадовці ЄС та США — президенти, головні дипломати, міністри оборони. І це також хороший знак того, що Україна була в центрі уваги лідерів держав та потрапляла на перші шпальти світових медіа.

"Україна знаходиться в стані війни та глобального протистояння. Тому сьогодні українська дипломатія стала фактично воєнною дипломатією, — продовжує директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця.

— Українські дипломати працювали, аби сприяти постачанню Україні зброї. І це вдалося. А також задля посилення санкцій. І ми бачимо, що хоч і з великими труднощами, але санкції посилюються і приймаються нові Європейським союзом.

Меншою мірою США, але цей процес іде і цей напрямок працює". З того, що було недопрацьовано, так це реформа з пошуку дипломатичних кадрів, зокрема послів, у країни, в які Україна давно нікого не можемо призначити. Серед них Великобританія, Бельгія та Чехія.

Експерти зазначають, що у 2023 році зовнішньою політикою займається переважно Офіс президента, а МЗС відігравало другорядну роль.

"В умовах повномасштабної агресії і в умовах воєнного стану було дуже важко працювати, тому що питання зовнішньої політики, як і оборони були майже повністю сконцентровані в руках президента та його офісу, — коментує Олександр Краєв.

— Багато з того, що міг би виконувати міністр закордонних справ, на себе перебирав Офіс президента. Іноді легально, іноді не зовсім, але у тій чи іншій формі певні питання були забрані у пана Дмитра Кулеби і передані на відповідальність зовсім інших людей.

Ми багато чули, що МЗС звинувачують, при чому не тільки в Україні, у тому, що воно працює як додатковий офіс для президента, воно не має власного порядку денного".

При цьому Краєв наголошує: посилаючись на воєнний стан це може здатися логічним, але насправді, хотілось би бачити більше власної активності, напрямків роботи. "МЗС і сам міністр у 2023 році більше виконують церемоніальну роль.

У 2022 році ми бачили потужну й ефективну роботу міністра з мобілізації міжнародної підтримки України у відсічі агресії РФ.

Зараз ми бачимо на зовнішньополітичному напрямку зовсім іншу фігуру – голова Офісу президента Андрій Єрмак", — вважає президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Гончар Михайло. Проте Гончар зауважує, що подібна ситуація для України не нова.

Оскільки за Конституцією зовнішньою політикою має займатися президент, кожен з них трактує цю вимогу по-своєму. "При попередньому президентові Петрові Порошенку, міністр закордонних справ був, радше, його помічником з питань зовнішньої політики та міжнародних відносин.

Але у Порошенка був відповідний досвід, у Зеленського та його голови офісу такого досвіду немає", — додає він.

Загалом можна сказати, що українська дипломатія зразка 2023 року була орієнтована на емоційну складову — важливо було показати, які злочини РФ вчиняє на території України, аби отримати необхідну допомогу.