Україна завдала великої оперативної поразки РФ і зламала хід війни, Путін близький до «смертельної помилки» — карта та оцінки ISW

Такі прямі й однозначні оцінки дає у своєму новому зведенні за підсумками 11 вересня американський Інститут вивчення війни.

Його аналітики констатують, що новий успіх України «став результатом вмілого планування та реалізації кампанії, яка включала зусилля щодо максимально ефективного використання західних систем озброєння, таких як HIMARS».

Проте, хоча західні системи озброєння були необхідні, самої лише їхньої наявності було б недостатньо для забезпечення успіху ЗСУ.

Йдеться саме про ретельно сплановану і добре проведену кампанію, в якій Україні вдалося ввести в оману армію РФ і привернути більшу увагу до контрнаступу в Херсонській області.

Важливу роль також відіграли продумані атаки на російські наземні лінії комунікацій (GLOC) і в Харківській, і в Херсонській областях.

Відео дня Звільнення Україною Ізюма поклало край перспективам досягнення Росією заявлених цілей у Донецькій області, переконані експерти ISW.

Вони нагадують, що після відступу з-під Києва саме захоплення Луганської та Донецької областей РФ називала першочерговою метою. Для цього російську кампанію було зосереджено на наступі по осі від Ізюма через Сєвєродонецьк до району Донецька.

Атаки було спрямовано на захоплення Сєвєродонецька, Лисичанська, Слов’янська, Бахмута та Краматорська, а потім — на вихід на західні кордони Донецької області.

Проте після взяття Сєвєродонецька 24 червня та Лисичанська 3 липня — після довгої та надзвичайно затратної для армії РФ кампанії — окупанти більше не змогли захопити великих населених пунктів та значної території.

Проте, утримуючи позиції в районі Ізюма донедавна, росіяни продовжували загрожувати українським захисникам Слов’янська та зберігали можливість повернутися в атаку на північних ділянках цієї осі.

Тепер же втрата Ізюма ставить під загрозу початковий план російської кампанії на цьому етапі війни та гарантує, що РФ не зможе досягти вирішального прориву до Бахмута або в районі Донецька (якщо таке просування взагалі відбудеться).

Малоймовірним є навіть захоплення Бахмута, вважають експерти ISW.

На їхню думку, тепер російські наступальні операції на бахмутському напрямку та в районі Донецька «втратили якесь реальне оперативне значення для Москви і просто витрачають частину вкрай обмеженої бойової спроможності, яку зберігає Росія».

Однак немає підстав вважати, що оголошений в Херсонській області контрнаступ ЗСУ був лише хитрощами. Українські сили провели атаки й досягли успіхів у кількох важливих точках на західному березі Дніпра.

Крім того, Україна задіяла на цьому напрямі суттєву бойову міць і зосередила значну частину західних високоточних систем великої дальності — навряд чи це було зроблено лише для того, щоб відволікти російські сили до цього району.

Це означає, що на тлі тиску ЗСУ у Херсонській області у поєднанні зі швидким контрнаступом у Харківській армія РФ опинилася «перед жахливою дилемою часу й простору», констатують аналітики ISW.

Росії, ймовірно, не вистачає резервних сил, щоб завершити формування нової лінії оборони вздовж річки Оскіл.

Здоровий глузд вимагав би від окупантів відвести сили з інших секторів фронту, щоб встановити оборонні рубежі на схід від цієї річки та спробувати таким чином утримати кордон Луганської області або максимально близьку до неї лінію.

Проте російські війська в районі Бахмута та Донецька продовжують наступальні операції, дивуються експерти ISW, «ніби не підозрюючи» про те, що загрожує їхнім силам у Луганській області.

«Президент Росії Володимир Путін ризикує зробити поширену, але смертельну помилку, надто довго відкладаючи наказ про відправлення сил підкріплення на луганський напрям, тим самим ризикуючи [провалити] „захист“ Херсона або наступальні операції навколо Бахмута та Донецька — але при цьому так і не вивівши своєчасно свої війська на [необхідні] позиції для „захисту“ від продовження українських атак у Луганській області».

Зусилля ЗСУ, схоже, спрямовані на те, щоб поставити Путіна саме перед такою дилемою і «отримати вигоду практично від будь-якого прийнятого ним рішення», роблять висновок аналітики ISW. З іншого боку, наголошують вони, нинішній контрнаступ ще не покладе край війні.

Швидка кампанія ЗСУ на північному сході України врешті-решт завершиться, а росіяни сформують нову оборонну лінію і, можливо, навіть проведуть локальні контратаки.

Щоб завершити звільнення своєї території, Україні доведеться здійснити також інші контрнаступальні операції, можливо, навіть кілька. «Війна, ймовірно, триватиме і в 2023 році», — прогнозує ISW.

Однак «Україна зламала хід цієї війни на свою користь», констатують експерти інституту.

На їхню думку, тепер саме ЗСУ, швидше за все, будуть дедалі частіше «диктувати місце і характер великих бойових дій», тоді як Росія все частіше «неадекватно реагуватиме на зростаючий фізичний та психологічний тиск України у послідовних військових кампаніях, якщо Москва не знайде способу перехопити ініціативу».

Тим часом контрнаступ у Харківській області вже вдарив відносинам Кремля з Міноборони РФ, ще більше віддаляючи Путіна від вищого військового командування.

Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Путін відклав усі свої зустрічі з керівництвом Міноборони Росії та представниками російської оборонної промисловості в Сочі — «дивне рішення в умовах військово-оперативної та оборонно-промислової кризи, з якою зіткнулася Росія», зазначає Інститут вивчення війни.