Китай vs Тайвань: до 2027-го стане зрозуміло, чи потрібна КНР війна. Розбір інтерв’ю голови ЦРУ

В інтерв’ю було багато про Україну, тому в українські ЗМІ потрапили його висновки стосовно перспектив нашої війни.

Але в інтерв’ю ще йшлося про Китай: Бернс сказав, що голова КНР Сі Цзіньпін наказав Народно-визвольній армії Китаю бути готовою до окупації Тайваню до 2027 року. Проаналізуємо це інтерв’ю в контексті мого аналізу перспектив нападу Китаю на Тайвань.

Мій аналіз чітко окреслював межі – я аналізував операцію, яка повинна була починатися найближчими місяцями чи роками. До 2027-го ще залишилося чотири-п’ять років. Це багато. І це орієнтовний строк, тобто його можна буде подовжити (або ні: про це пізніше).

Судячи з усього, Китай також вважає, що напад навряд чи буде ефективним та успішним, якщо КНР почне операцію раніше і наявними силами. Якщо нападати треба найближчим часом, то мобілізація Китаю перед нападом буде потужною, але навряд чи системною (бо не вистачить часу).

Чи можна сказати в такому разі, що Китай почав анонсовану в моєму аналізі мобілізацію, але вирішив робити її більш розтягнутою і системною? Подивімось, що саме сказав голова ЦРУ. Наводитиму прямі цитати, щоб нічого не переплутати.

Бо функціонери такого рівня дуже обережні у власних висловлюваннях. "A few weeks before Putin launched his invasion in Ukraine, when they met at the Winter Olympics in Beijing, they proclaimed a friendship without limits. So, it turns out that there actually are some limits to that partnership".

"За кілька тижнів до того, як президент РФ Володимир Путін почав вторгнення в Україну, коли вони (Путін та Сі Цзіньпін. – Ред. ) зустрілися на зимових Олімпійських іграх у Пекіні, вони проголосили дружбу без меж. Отже, виявляється, що це партнерство насправді має певні межі".

Тобто Бернс каже, що перед початком вторгнення Сі дав безлімітний кредит довіри Путіну, але щось сталося. Бернс прямо каже, що сталося. "But it's been interesting to watch the Chinese leadership's reaction to the war in Ukraine.

I don't think any foreign leader has paid more careful attention to that war and Russia's poor military performance than Xi Jinping has, as he thinks about his own ambitions in Taiwan and elsewhere. ". "Але цікаво було спостерігати за реакцією китайського керівництва на війну в Україні.

Я не думаю, що жоден іноземний лідер приділяв таку пильну увагу цій війні та поганим військовим результатам Росії, ніж Сі Цзіньпін, бо він думає про власні амбіції на Тайвані та в інших країнах". ЦРУ, судячи з усього, дійшло до того самого висновку, до якого дійшов і я.

Сам перебіг нашої війни скорегував плани Сі стосовно перспектив нападу на Тайвань. І він тепер уважно дивиться на результати російської військової операції. Цікаво, як ЦРУ уникає будь-яких заяв стосовно політичних конструкцій навколо нашої війни.

Жодного слова про НАТО та ЄС. Суто про військовий аспект.

Журналіст прямо запитав у Бернса, чи очікує ЦРУ на початок вторгнення найближчим часом (I mean in this next year or so)? Відповідь голови ЦРУ: "Yes, I'm not sure if I would measure it in terms of months or a year, but I would not underestimate for a moment, nor do any of my colleagues here at CIA underestimate, his ambition to control Taiwan, in other words, to unify Beijing and Taiwan on the PRC's terms.

He's insisted publicly that his preference is to do that by means short of the use of force. But we know that he's also instructed his military leadership to be ready by 2027 to launch a war. And so I think the honest answer is, the further you get into this decade, the greater the risks of a military conflict. ".

"Так, я не впевнений, що виміряв би це місяцями чи роком, але я б ні на мить не недооцінював, і ніхто з моїх колег тут у ЦРУ не недооцінював, прагнення Сі контролювати Тайвань, іншими словами, об'єднати Пекін і Тайвань на умовах КНР.

Він публічно наполягав, що вважає за краще робити це без застосування сили. Але ми знаємо, що Сі також доручив своєму військовому керівництву бути готовим до 2027 року розпочати війну.

Тому я вважаю, що чесною відповіддю є: що далі ви заходите в це десятиліття, то більшими є ризики військового конфлікту". У чому сакральність дати 2027-го для Китаю за версією ЦРУ Про це Бернс не каже прямо, але ЦРУ, схоже, зробило висновок, до якого дійшов і я.

У 2027 році пройде наступний з’їзд Компартії Китаю. Тобто рішення про напад значною мірою залежатиме від внутрішніх китайських проблем і розкладів. Сі потрібно щось дати комуністам та народу. Дати мету. Якесь майбутнє, яке пояснює, навіщо це все і куди Китай йтиме.

Але Бернс про це не може говорити прямо, бо будь-які його слова можуть бути використані КПК для внутрішніх репресій. Тому просто "2027". Тобто, на думку ЦРУ, до 2027 року стане зрозуміло, чи потрібна Сі ця війна взагалі. Але Китай готується.

Водночас ЦРУ не виключає, що операція Китаю може розпочатися раніше. Бернс говорить також і про інші внутрішні виклики, які стоять перед Китаєм.

"China, as we saw in the expressions of frustration in the street over zero COVID-19 policy, as we see in the reality that China's economic growth figures are now at historic lows, we see in the reality that given this Chinese leadership's priority for control and order, that sometimes comes at the expense of economic common sense as well. And that can have an impact on technological innovation and everything else over time".

"Китай, як ми бачили у виразах розчарування на вулицях через політику нульової толерантності до COVID-19, як ми бачимо в реальності, що показники економічного зростання Китаю зараз сягнули історичного мінімуму, ми бачимо реально, що, враховуючи пріоритет цього китайського керівництва щодо контролю та порядку, що іноді також відбувається завдяки економічному здоровому глузду.

І це з часом може вплинути на технологічні інновації та все інше". Тобто ситуація в Китаї складна для Сі Цзіньпіна. Так, його лідерство та повнота влади не викликають сумнівів. Але економічна модель Китаю зараз не є прийнятною для китайських еліт.

  Бернс не згадує про політичний ландшафт Китаю, але тут також ситуація для Сі непроста. Тому голова КНР й сказав армії бути готовою до будь-якого результату, тому що ближче до 2027-го може виникнути така ситуація, коли окрім "малєнькой пабєдоносной" не буде інших варіантів.

Політично та економічно не буде, а тому, панове генерали, запрошуємо до окопу. Чи буде тіньова мобілізація Китаю до 2027-го успішною Навряд чи, якщо мобілізація буде дійсно тіньовою.

Найімовірніше, шлях, який обере Народно-визвольна армія Китаю та Сі, стосуватимуться суто технічного та логістичного елементу китайської армії. Ці елементи Китай зможе наростити з високою ймовірністю.

Можливо, будуть скориговані плани розвитку ракетного озброєння та модернізації флоту. Можливо, будуть просування у керованих авіаційних боєприпасах та буде обрано розвиток авіації з можливістю прориву щільної ППО.

Але перевірити, як воно працює на практиці, Китай не зможе. Піднебесній потрібна принципова інша армія, але таку армію Сі не може дозволити собі суто політично.

Тому китайська армія до 2027-го залишиться з тими ж проблемами, але стане дещо ефективнішою в елементах, які, найімовірніше, не зроблять перемогу над Тайванем високоймовірною.

А саме високу ймовірність швидкої перемоги Китаю вважаю визначальною під час ухвалення рішення про початок операції.   Здається, ЦРУ вважає так само, бо вони дуже уважно дивилися на те, яких висновків дійде Сі, зважаючи на нашу війну.

Висока ймовірність буде наріжним каменем у більшості варіантів, окрім виникнення всередині Китаю дуже негативних тенденцій. А для того аби операція була ефективною потрібна армія, яку Сі не може собі дозволити. І я зараз не про гроші, а про принцип.

Бо в умовах нестабільної внутрішньої ситуації створювати незалежну армію, яка воює за власної ініціативи, – дуже великий ризик.

Неможливо забрати з комуністичної армії комісарів, неможливо віддати керівництво армійським генералам – це суперечить суті комуністичної ідеології.

Бо комуністи завжди дивляться на армійців, як на конкурентів, Щойно армія у комуністичній країні починає бути самостійною, партійну еліту починають розстрілювати по підвалах. А потім вона починає гнобити армійців. Якщо встигне.

Тому й у 2026-му, і у 2027-му КПК матиме такі самі проблеми й запитання перед початком операції проти Тайваню, які має і зараз. Але може до того часу забудеться результат, якого досяг Путін. А може й ні.

Ну і про мету Насправді я не дуже впевнений у тому, що Сі не зможе дати Китаю якусь мету. Китай – величезна країна, у якій дійсно існують (чи існували, сказати складно) еліти та механізми, які вміють находити рішення. Можливо КНР знайде якісь нові рішення.

Можливо, спрацюють рішення, які я не вважаю дієздатними. Все може бути, тому і я не можу бути впевненим у власному висновку. Просто вважаю здатність Сі та КПК якось вийти з ситуації дуже малоймовірною.