Звідки готувався наступ. Чому Лукашенко перестав говорити про свою участь у війні

Фокус дізнавався, що стоїть за зміною риторики білоруського політика та як це відобразиться на загрозі удару з території Білорусі. Олександр Лукашенко заявив, що не хоче воювати.

Навіть більше, він відмітив, що його запевнили в тому, що ні Польща, ні Україна не збираються на нього нападати. "Тому заспокойтеся, працюйте спокійно. Ніхто на нас нападати не збирається. Зокрема українці.

Та й західники, з якими я зустрічаюся, вони мені кажуть: "Олександре Григоровичу, пане президенте, до вас ні українці, ні поляки не збираються". Може, й не збираються. Але нам треба бути готовими до всього. Тому плекайте дітей. Бажано — більше", — цитує Лукашенка його пресслужба.

Ці заяви було зроблено після початку раптової перевірки бойової готовності білоруської армії, що розпочалася у квітні та розтягнеться на невизначений час.

Тоді державний секретар Ради безпеки РБ Олександр Вольфович заявив, що "перевірка включатиме повний комплекс заходів, пов'язаних з переведенням з'єднання з мирного на воєнний час, призовом військовозобов'язаних, постачанням озброєння, виходом з'єднання на полігони для виконання завдань із призначення".

Якщо простіше, це означає, що білорусів готують до переходу з мирного часу на воєнний. 2 травня Лукашенко зібрав нараду силовиків з питань забезпечення безпеки, правопорядку та заходів щодо охорони державного кордону.

На заході білоруський політик знову згадав, що "ситуація залишається складною" та доручив підготувати серйозні заходи на кордоні з метою недопущення на територію країни диверсантів.

Зі свого боку, голова Держприкордонкомітету Білорусі Анатолій Лаппо відзвітував, що на кордоні формуються маневрені групи для протидії потенційному противнику.

"Ми в минулому одну мангрупу сформували в Мозирському загоні (це близько 300 осіб), зараз ситуація така, що ми змушені формувати одну мангрупу на Лідському напрямку, другу, як резерв, — на Брестському напрямку.

Буде осінь — можливо, вони там не потрібні будуть, перекидатимемо на інший напрямок", — заявив Лаппо. Чому саме осінь, він не пояснив, але натяк на український контрнаступ зрозумілий.

Того ж дня Міноборони Білорусі показало кадри з 300-кілометрового маршу ракетних військ та артилерії, що проходить у межах чергового етапу комплексної перевірки бойової готовності.

Заявлено, що колона техніки з повітря прикриватиметься безпілотниками протягом усього маршруту її руху. На тлі пацифістських заяв Лукашенка такі дії не сприймаються як небажання воювати.

А слова політика може бути розцінено, як умисне заспокоювання населення, що почало нервувати через військові збори резервістів, роздачу повісток та переміщення військової техніки містами.

Державна прикордонна служба України зазначає, що на території Білорусі зменшилась кількість російських окупантів. Станом на 1 травня їх налічувалося близько 2800 військовослужбовців. Це число значно менше, ніж було ще кілька місяців тому.

"Командувач Об’єднаних Сил ЗС України Сергій Наєв вже неодноразово заявляв, що можливість наступу з території Білорусі мінімальна.

На території країни знаходиться мінімальна кількість російських військових, загалом на території прикордоння РБ та у Брянській і Курській областях фіксують до 17 тис. особового складу.

Подібні заяви та дії робляться для відволікання зусиль ЗСУ по обороні більш ніж тисячокілометрового фронту", — говорить Фокусу військовий експерт Дмитро Снєгирьов. Він звертає увагу на інше — саме на посилення повноважень КДБ в республіці.

Їм дано вказівки жорстко діяти по вияву супротиву та можливих диверсійних груп (ДРГ). Вже за тиждень там прозвітували про затримання диверсійних груп. Як то кажуть, в кращих традиціях СРСР.

3 травня Командування Об'єднаних Сил ЗСУ повідомило, що на території Республіки Білорусь продовжує перебувати авіаційне угруповання та угруповання наземних сил РФ.

Зараз загрози наземних наступальних дій як з території Республіки Білорусь, так і з території Курської та Брянської областей немає.

Крім того, варто зауважити, що РФ перестала використовувати територію Білорусі для завдавання ракетних ударів по Україні й запуску безпілотників. Опитані Фокусом експерти зазначають, що причиною такої поведінки Лукашенка може бути багато аспектів.

В першу чергу, це результати березневої зустрічі Лукашенка та лідера Китаю Сі Цзіньпіна. Саме тоді білоруському політику було зроблено натяк, щоб його армія жодним чином не взяла участь у війні в Україні.

Санкції, що вводять проти Мінська, значно шкодять Пекіну, адже він продовжує використовувати Білорусь як транзитний майданчик. "Відбулися певні зміни після зустрічей з керівництвом КНР та низки перемовин. Пекін розглядає Білорусь в орбіті своїх інтересів.

Треба згадати хоча б білоруські реактивні системи залпового вогню "Полонез", що є спільною з Китаєм розробкою", — коментує Снєгирьов.

Нагадаємо, вже у квітні під час зустрічі з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь потребує гарантій захисту з боку РФ, оскільки Захід не виконує домовленості про гарантії безпеки згідно з Будапештським меморандумом.

Ще пів року тому він заявляв про єдину армію та готовність білорусів стати в перші ряди на захисті так званої "Союзної держави".

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич впевнений, що всі ці заяви робляться для внутрішнього та зовнішнього споживача в очікуванні реакції.

Лукашенко добре розуміє, що подальше глибоке втручання у війну в Україні загрозливе для нього самого, його влади та країни. "Висновки потрібно робити з дій, а не заяв.

Наприклад, дивіться, так званих "мобіків" на території Білорусі наразі стало менше, літак дальньої радіолокаційної розвідки А-50 досі не повернувся, а "Кинджали" можуть використовувати, але цього не відбувається", — розповідає Тишкевич Фокусу.

Лукашенку потрібно показати своєму електорату, що все під контролем, тож він продовжує демонструвати свою войовничу риторику.

Тому він використовує загальноприйняту в авторитарних та тоталітарних режимах тактику обʼєднання населення навколо лідера, у такий спосіб, викликаючи максимальну мобілізацію суспільства.

"Лукашенко досвідченіший та хитріший за Путіна, він добре розуміє, що "російський корабель" вже йде на дно. На перших місяцях війни він охоче надавав свою територію для вторгнення та нанесення ударів, розрахунок був на те, що переможців не судять.

Згодом риторика почала змінюватися, а зараз Лукашенко бачить і розуміє, що ця війна не буде переможною для Путіна, тому й змінює свою поведінку", — говорить Фокусу військовий експерт Олег Жданов.