«Не військо — чисто наволоч усяка». Російська мобілізація у Першу світову війну спровокувала сотні п’яних погромів по всій імперії

) Напередодні мобілізації 1914 року у Росії заборонили продавати горілку: у владі боялися, що призовна кампанія зірветься. Втім нестача випивки ще й їжі штовхнули призовників до погромів і бунтів. «Щодня приганяють усе нових та нових запасних.

Вже навіть дівати нікуди. Ні обмундирування, ні зброї, звісно, ​​немає. І все це ходить брудне, обірване. Як виведуть, ніяк не можна подумати, що це військо, а чисто наволоч усяка. Є й хулігани, звісно… Постійно маси народу не дораховуєшся — десь собі гуляють.

Очевидно, організація цієї справи паскудна. Наприклад: до нас наслали масу піхоти, а тепер велять назад кудись пересилати».

Відео дня Цей уривок листа від 8 серпня 1914 року невказаного військовика, який займався мобілізацією в Казані, наводить історик Владислав Аксьонов у дослідженні про психологічний стан різних суспільних прошарків населення Російської імперії у 1914−1918 роках.

Царський наказ про загальну мобілізацію розійшовся країною увечері 31 липня, і Казанський військовий округ мав одним з перших негайно вислати війська на передову. Та війна застала всіх ніби зненацька. Хоча населення відчуло її наближення ще навесні 1914-го.

У квітні по всіх губерніях імперії міністерство внутрішніх справ розіслало секретний циркуляр, у якому йшлося: у разі початку військових дій необхідно повністю заборонити торгівлю горілкою.

А що розпорядження було таємними, тим переконливішою звучали чутки про нього у народі. Вже в травні Державна дума небезпідставно занепокоїлася, що у разі війни без суттєвих горілчаних обмежень мобілізація просто зірветься.

Однак торгівля спиртним була державною монополією в Росії і давала 27% бюджетних надходжень. Та попри це навіть міністр фінансів Петро Барк був за впровадження сухого закону.

Коли в Казані писався лист про жалюгідний набрід новобранців, його автор напевно вже знав про погром, який стався за пару днів до цього по сусідству у башкирському Стерлітамаку. У цьому повітовому містечку завзято спрацювала мобілізаційна служба і зібрала понад 10 тис.

запасних. «Голодні, оскільки кухню розгромили одразу, а кормових грошей вони не отримали, мобілізовані розгромили винний склад, кілька магазинів, поранили наглядача та його помічника, відкрили стрілянину по поліцейській варті.

Все місто, що залишилося фактично без захисту, завмерло в очікуванні пограбувань та підпалів», — описує бунт історик Сергій Рудник. Стерлітамак та його 25 тис. жителів опинився у владі 12 тис.

п’яних і голодних мобілізованих на війну чоловіків, до яких «приєднався весь місцевий злочинний елемент», як зазначив міський голова Ростовцев у телеграмі до столиці. І повідомив, що місто, «відрізане на 100 верст від залізниці, опинилося в стані облоги».

Наступного дня з Томської губернії до столиці прийшли ще більш тривожні новини. За неповні п’ять днів у різних місцях призовники розгромили понад 20 винних крамниць та складів. У Кузнецьку протягом кількох днів склад перебував у руках запасних ратників.